b000000590

даніи С. де Сасй (см. Веп^еу, РапІзсЬ., Бй. I, стр. 121 и 285), и потому признается однимъ изъ древнѣйшихъ истоковъ первоначальной арабской передачи индійскаго оригинала, хотя и значительно сокращеннымъ. Составленіе греческой редакціи въ XI вѣкѣ (1080 г.) приписываютъ еврею Симеону Сиѳу (Еоіхгсоѵ Е-^і)), который извѣстенъ былъ во время Комненовъ, какъ авторъ разныхъ сочиненій и протовестіарій Антіохійскаго дворца въ Константинонолѣ, а изданіе ея подъ заглавіемъ «Еггсраѵпѵ]і ші 'І^ѵг]Хаттг];» т. е. «увѣнчанный и слѣдящій> (< прямодушный и лукавый» арабскаго текста) сдѣлано лишь въ 1697 г. Штаркомъ 22 ). Гольштейнскій списокъ, на которомъ основано оно, не имѣетъ введенія, гдѣ разсказывается упомя- нутая исторія происхожденія неглевійскаго перевода, исторія, вошедшая, однако, въ латинскій переводъ 23 ), изданный Посси- Переводъ СЫІапсГа дополненъ Сагйоппе'емъ въизданіи «Сои- ' Іев ві ГаІЯе.ч іпсііеітей (1е Вісіраі еі; сіе Ьокшап оиѵга^е сотшепсё раг Ген М. Сгаііанй, соніітіё еі; йні раг М. Сагйоппе. Рагіз. 1778. 3 ѵіз. и въ Женевскомъ изд. «СаЬіпеі сіез йез »-, і. XVII — VIII. Нѣмецкая иередѣлка: Аивдѵаііі ІйгкізсЬег Егааіі- Іішдеп аиз сіет Пиииуип-латё осіег КаізегЪисІі, ѵ. ЗаШтсІе АН ЕГенсІі ѵ. Есі. ѵ. Асіѳіѣш^. 1 Ней. ДѴіеп. 1855. 2 0 Зресітеп заріепііае Іпйогшп ѵеіегшп, ісі езі Ііізег ейіісо роІШсиз регѵеіііййів сіісіиз агаѣісе, Каіііаіі гѵа Вітаіі, §'гаесе Ехг- сраѵіттг]? у.аі 'Іуугі)Л~т^ пипс ргітшп дгаесе ех тап. сой. Ноі- зіеіпіапо ргосііі сит ѵегвіопе нота Ыіиа, ор. ЗеЪазі. восІоГг. 8іагкіі. Вегоііпі. 1697. Перепечатка предъидущаго, изданная въ 1852 г. въ Аеинахъ подъ заглавіемъ: Бтесраѵітт]? у.аі Лууг^Лхг^с, г^іоі РцЗХсоѵ сриаіоХо- уг/6ѵ (т| Ьіу.о -оХгахбѵ) [лгха^о[і.іаі)гѵ г/ щс, 'Іѵта? уса оо&гѵ тіо РааіХео Хоарбг] ёѵ Пераіоі тсаратсѵо? ПгрСшг, аосрои хаі ЕатроЗ Т7|ѵ тгртг]ѵ у.аі ргтечехЫч гі? тцѵ 'Арос^оѵ -уХйаааѵ. 'Гтто ое Ео- (ігбѵ [ла'ус'ахрои у.аі срсХоабсрои той Еу]& еі; -гі]ѵ, оіаХех-