b000000575

321 второй стопы, ср. С. Сопгасіі: Ве ѵегзашп Теѵепііапогит зігисіига. Вегоііпі 1870. р. 6, 3. 68. Мізеге: рукописи; тізега В1. безъ основанія. Міаеге— ѵаісіе, ср. Лікі. 520. Наиі;. 190. 365. Асі. 667. Еші. 411; чтеніе іпізеге подтверждается встрѣ- чающимся въ нѣкоторыхъ рукописяхъ тізегае. Возраженіе ВоЙіе, будто тіве- ге тутъ неумѣстно, потому что дальше слѣдуетъ ѵі, лишено смысла: шівеге опредѣляетъ степень дѣйствія іегеисіі, ѵіх ѵі — способъ дѣйствія ехргішепсіі; одно другому не мѣшаетъ. 87. С^иісі Ьіс зІаЬав? диог поп іпіго іЬаз — А; другія рукописи: ^ио^ поп гесіа іпіго іЬаз. Іоз. Кгаизз, ^иае8і. Тегепі. сгік. Воппае 1850, р. 25, въ си- лу метрическихъ соображеній выбросилъ гесіа и установилъ ту форму стиха, которую нринялъ и Е1. Правильность этого чтенія подтверждается еще слѣ- дующимъ соображеніемъ. Ѳаида, желая оправдаться передъ Федріею, предуп- реждаетъ его нѣжнымъ упрекомъ: „что же ты только дошелъ до моего дома и сталъ, а не вошелъ ко мнѣ", отрицая этими словами у него даже желаніе входить къ ней; логическое удареиіе находится на противополагаемыхъ другъ другу глаголахъ зіаѣаз и іпіго іЬаз, которые по этому и должны стоять не- посредственно послѣ вопросительной частицы. Вопросъ: „отчего ты стоялъ тутъ, а не входилъ прямо" отрицалъ бы у Федріи не желаніе, но умѣніе при- вести въ исполненіе свое желаніе повидаться съ Ѳаидою, и потому невозможепъ. Кесіа припадлежитъ грамматику, который сознавалъ существующее въ этомъ стихѣ противоположеніе, но не умѣлъ правильно выразить его; это доказывает- ся 1) тѣмъ, что СР читаютъ гесіе, а не гесіа; 2) примѣчаніемъ Доната: „диа- зі рагиш іиегіі іпігоіЬаз, заііз шіге аскШіІ гесіа"; конечно, ему должно было казаться „заѣіз шіге асісіікш" нарѣчіе гесіа, создававшее невозможное тутъ противоположеніе между Мс и гесіа. 99. Зісіпе а^із: вѣрное чтеніе вм. зісіпе аіз нѣкоторыхъ рукописей; слѣ- дующее а§е, заставившее "ѴѴезІегЬоѵ^ предпочесть зісіпе аіз, скорѣе говорить въ пользу чтенія зісіпе адіз. Именно, тогда Ѳаида однимъ словомъ а§е дости- гаетъ двоякой цѣли: съ одной стороны, отвѣчая на свой вонросъ: „такъ-ли ты долженъ поступать со мною?" нѣсколько сердито а§е=„впрочемъ мнѣ все- равно, чтобы ты ни говорилъ", она выражаетъ свое пренебрежете къ Ііарме- нону; для Федріи же, съ другой стороны, въ а§е заключается приглашеиіе об- ратить вниманіе на слѣдующія затѣмъ слова Ѳаиды. 104. 8іп Ызшп аиі ѵапиш аиі йпсіитзі: рукописи; ВІ: зіп іаізиш аи- сііегіт ас йсіиш; противъ него основательно замѣчаетъ Вгіх: Бе Тегепі. ГаЬпІіз розі; КісЬ. ВепЙеіиш ешепсіапсііз, Ъіе§піі2 1857, р. 3: аиі іп сошісо- гиш роеіаѵит зегтопе поп зетрег зиЫіІі поііопит сіізііпсііопі іпзегѵіі, зесі гез заере шахіііге содпаіак іпіегі, диит із (]іи Іосціііиг ргае ша§па апіші сош- тоііопе ѵіх ЬаЪепз дио зе ѵегіаі ѵегЬа ѵегѣіз сишиіаі:, иі іп іііо Аші. 236. Еип. 555. 565. 104, — Мсіиш ВСВЕОР, йпсіишзі— А и зсЬоІ. сосі. ВешЬ. ѵе- 40