b000000575

— 629 — піети; пап, роп, стояті . вмѣсто на іъ , по |ъ 1 (послѣ тіто мы встрѣ- чаемъ оп; тігао оіі вм. тіто іі; (Іогі, (ІІаіі нельзя оправдать, такт, какъ (1о, Ла соединяются съ род. п. 2 ): напротивъ безь п: розггоЛ Іісіі Ма1§. 54, 17, рггесіѵѵ іеіпи 12, \Ѵур. 4-5, КосЬ. II, 12, рггесімо ,]1т Маіо-. 63, 8, рггесі«'о ,]ети 76, 2, рггесіуѵко ]ети КосЬ. II, 130 (рядомъ съ ])Г2есілѵко піт 1, 1 12), ті^йгу ііті \Ѵур. 13, окоіо ]е§о 12; па зё] §1о\ѵе, рггег ісЬ Іеккотузіпозс, (Іо зе§о шаікі, осгасіі. В т . болѣе старыхъ источиикахъ п иногда отсутствуетъ вопреки пра- вилу: \ѵ {етге Маі^. 118, 49, лѵ 1 ]е|ге 67, 17, ро ]е}2е 31, 10, ро^е]2 14-2, 10, лѵ ^еп12е, ѵѵ ^іс^12е .Іасілѵ. 6; зато впослѣдствіи п нерѣдко вставляется и послѣ многосложныхъ предлоговъ: окоіо піе^о, іпі§сІгу піті Косіі. Тв. и. теперь постоянно имѣеть п: піт, піті; Ьуі ггайгса, сЬосіах 8І§ піт піе пагуѵѵаі; кіеголѵаі піті, кесіу сіісіаі, но и \ѵ1а(1ас іті Кез ІЭЗ; нарѣчный тв. іт не нринимаетъ п въ предложеніяхь вт> родЬ іт \ѵі§се), Іут; напротивъ пишутъ піт вт. предлолгеніяхъ въ родіі піт Іггу (Іпі тіпа; встарь лѵіаііас" іті, (ІоЬгге іт (копіет) Іосгуё Маіескі 98. М ііст. іі , не встречается безъ п, такъ какъ онт> стоитт. только послѣ односложныхъ предлоговъ. Теперь пишутъ ісЬ, іт, іті вм. зісіі, ііт, ]іті старыхъ памятниковъ: МаІ§'., Іаі1\ѵ., 8(аІ. (§ісЬ, §іт и т. д. срв. ст. пасЫе§т Ма]§. 15, 9); что Формы зісіі, рт и т.д. органичны, видно изъ происхожденія ихъ изъ ]а і Ьъ, ^а і тъ, изъ чего прежде всего .іъхъ, .Іт.мъ 3 . Изъ ]іс1і, ііт и т. д. ] проникъ и въ им. п. ед. ч. муж. р., оттого р вм. і (изъ ^ъ, ^а путемъ вокали- заціи | нослѣ отпаденія ъ) 4 . Дѣлаютъ неорганическую разницу между 1 Для объясненія ноль, пай, роіі незачѣмъ восходить дальше староцерк. и праслав! нд ііь, по нь. — Аналогическая форма для сред. р. встрѣчается у Кох.: „\ѵшеіп, со іу віе ^газиіезг (безиокоишься) о піе" Р. II, 14 („Кіо юа 8\ѵе§о сЫеЬа"), 35; „ѵпаш рі^бзеі, па піе (за него)" Ргазякі, II, О кагпосігіеі (О проиовѣдникѣ), 4. Пр. ред. 3 Формы эти столь же законны, какъ энклитическіе родительные ті§, сі§, 8І§, противъ которыхъ М. не возразкаетъ ни слова. Пр. ред. 3 Срв. Грам. зам., I, 42=Р. Ф. В., VI, 12; гдѣ впрочемъ вмѣсто аі слѣдовало поставить оі, а также и іоі, таг)о(т) вм. іаі, таг]а(т). И Ми- клошичевы заіЬъ, іаігаъ я написалъ бы съ о. ^ізи (которое можетъ счи- таться несомнѣнною формою ираязычнаго мѣстника) перешло у Славянъ въ зеізи, а далѣе въ іихъ п въ ихъ — допустивъ въ статьѣ „О нѣкоторых формах мѣстоименія н" (Грам. зам., I, 45=Р. Ф. В., "VI, 256) сліяніе уѣ въг, я становился въ противорѣчіе съ только что цитованной статьею о т.. Пр. ред. 4 Іъ перешло въ іь=]і, которое затѣмъ сплыло въ і. Послѣ предло- 40*