b000000218

ш. 1. 215 ІіЬі пбтіпаЬіі РЬаёсІгіат, 1и РатрЬіІат Соиііпио. зідиапсіо іііа Йісеі;: «РЬаёйгіат Іпігб тійатиз сбтіззаіит!» «Ратрііііат Сапіаіит ргоѵосетиз.» ві ІаидаЬіІ Ііаес ІІИиз Йгтат: іи Ьйіиз сопіга. сіепісіие Раг ргб рагі геГёгіо, диой еат тбгйеаі. ТЬ. Відиійёт те атагеі;, ѣит ізіие ргосіеззёі, Сгпаіію. 50. 440. 55. 445. 436. $сш:—8СІ8пе употребляется, когда одииъ принимается другому что нибудь доказывать, ^„видишь-ли, знаешь-ли." — Зідиапйо сеі: аподозисъ къ этому условію составляютъ слова ісі иѣ не йаі сей; потому послѣ игаѣ вопро- сительный знакъ невозможенъ. — Жа?е:=та1ит іп тойит. 437. Расіі — Іашіаі: см. ѵ. 393. 438. Наес гез: асіі. зі визрісеіиг іе атаге РатрЬіІат. 440. Сопііпио: зсіі. потіпаіо. 441. Сотіззаіит: правильное правописаніе требуетъ одного т, потому что сотізвагі есть нѣсколько приспособленная къ Лат. языку форма греч. гла- гола умиЛСог. такихъ латинизованныхъ формъ въ Лат. яз. существуетъ до- вольно много, причемъ (по Ргізсіап. I, р. 561 Р) греческое С въ началѣ слова замѣнялось звукомъ з (который имѣлъ, безъ сомнѣнія, острое произношеиіе, какъ наше с), Ріаиі. Мегс. 925: аопа (~ С «)ѵу]); Т гіп 862: зоиапиз; въ сере- динѣ же словъ двойнымъ 5, раігіззаге Ріаиі. Мозі. 624. Рзеий. 422. Тег. Лсі. 564. Ьайіззо Ріаиі;. Азіп. 706. шаіасіззо ВассЬ. 73. шоесЬіззо Саз. V, 4, 7. руііззо Тег. Наиі 457. суаШззо Ріаиі. Меп. 303. 305. сотіззагі Ріаиі. Мозі. 305. 322. 977. (Тег. Асі. 783: сотіззаіог), пріобрѣтшее право гражданства и въ прозѣ. Буква 0 у Римлянъ стала употребляться только со времени Августа, см. ВгатЬасЬ ^иёезіаіі. (1. іаі. ОгІЬодг. р. 15. 280 ксщ. — Сотіззаііо—эю по- пойка, начинавшаяся послѣ обѣда (розі сенат); въ Бембинской рукописи про- тивъ нашего стиха на нолѣ прибавлено: сошіззаііо езі ргоргіе сопѵіѵіиш гае- геігісит еі айиіезсепіиіогит. Сіс. Саі. II, 5, 10: (|ио(1 зі іп ѵіпо еі аіеа со- тіззаііопез зоіит еі зсогіа (|иаегегепІ. Какъ у грековъ аорлгбаіоѵ, такъ у Рим- лянъ сотіззаііо обыкновенно сопровождалось музыкою, см. (ІиЫ и. Копег 3 р. 321 здд. 642 й^; поэтому Ѳразонъ всегда могъ потребовать, чтобы во время пиршества дѣвушка услаждала его слухъ музыкою, тѣмъ болѣе, что она была хорошая музыкантша, ср. ѵ. 133. Ь:ѵ. XXXIX, 6, 8: Ішіс рзаіігіае зашЬисі- зігіаесріе еі сопѵіѵаііа Іисіогит оЫесІатепІа агкіііа ериііз относитъ начало этого обычая въ Римѣ къ 186-му г. — Ратрііііат сеі: см. Крит. Приб. 442. Тгоѵосетиз: т. е., изъ внутренняго отдѣленія дома, предназначен- наго для женскаго персонала, рѵасхоттс?.