b000000218

III. 1. 211 Сгп. РиІсЬгё теЬегсІе дісіит еі заріепіёг. рарае, Іи§и1ага8 Ьотіпеш. диій іііе? ТЬ. Миіиз ііісо. Сгп. ^иі(і пі еззеі;? Ра. Ві ѵозігат ййет: Иотшет рёгйікит Мізегйтдие; еі Шит засгііе^ит. ТЬ. ^иі(і Шйсі, О-паІЬо, (^ио расіо КЬосІіиіа іёкі^егіт іп сопѵшо, Китдиат !ІЬІ сііхі? Ѳп. Кйтдиат. аей пагга, бЬзесго. 30. 420. 415. 413. Ші—езі: въ придаточныхъ предложеніяхъ временныхъ весьма часто ргаез. Ьізі; такъ при розідиат Апсі. 513. РЬ. 1. 569. 632. Нес. 826; при диош Наиі. 650. Еип. 344. 723. 790. Нес. 116; при иЬі Еип. 132. 260. 516. Наиі. 303. Асі. 471. 414. Оборотъ гпреггит іп аіідцет также РІаиі. Міі. 608: Іасііезі іпре- гіит іп Ъопоз. Меп. 1032: зі ^ик1 іпрегізі іп 1е тіЫ. Регв. III, 1, 15: теиш, оріпо, іпрегіитзі іп іс, поп іп те ІіЬі. 415. Риіщге теішсіе. см. Крит. ПриО. — Рарае'. см. ѵ. 279. 229. 416. Іидиіагаз. конечно, въ лереносномъ значеніи: „своимъ остроуміемъ ты, точно мечомъ, убилъ его;" ср. Асі. 958: зио зіѣі §1ас1іо Ьипс іициіо. Миіиз ііісо -. зсіі. Гіііі; объ ііісо см. ѵ. 133. 417. ОиШ пі еззеі: ем. ѵ. 327. — Ві ѵозігат (Шт: зсіі. іпріого; эта формула, какъ и одинаковая съ нею но зиаченію рго сіі іптогіаіез Ріаиі. Тгіп. 501., никогда не заключаетъ въ себѣ мольбы, обращенной къ богамъ. но всегда выражаетъ изумленіе, ср. Апсі. 716: пііпе еззе ргоргішп диоідиаш! сіі ѵозігат іісіет! гдѣ Донатъ прнмѣчаетъ: асітігапііз асІѵегЪіит сит ехсіатаіі- опе. Апсі. 744. Еип. 788 зд.—Парменонъ, выведенный изъ терпѣнія нахальнымъ хвастовствомъ воина и подлою лестью паразита, произносить вѣрную, хотя нѣсколько рѣзкую характеристику ихъ; ср. ѵ. 488 8(і(;|. Ло»»шет:=ТЬга80пет; реЫНит: потому что отъ страсти къ хвастов- ству потерялъ и стыдт. и совѣсть. 418. Мгзегит:—„ж&лкш," потому что отъ тщеславія и самохвальства іюглупѣлъ до того, что не понимаетъ, какъ паразитъ, подъ видомъ лести, преподносить ему самыя ѣдкія колкости и издѣвается надь его тупоуміеыъ. Для паразита же Парменонъ считаетъ подходящимъ только названіе засгііедиз, которое указываете на самое мерзкое преступленіе, предполагающее въ чело- вѣкѣ полное отсутствіе всякаго нравственнаго чувства; осужденіе становится тѣмъ сильнѣе, что исходить изъ устъ раба, который и самъ не отличается особенною строгостью нравственныхь убѣждепій. 419. (^иэ расіо ІИіосІіит іеЫдегіт: Родійцы славились своимъ остроуміемъ. ср. Сіс. сіе ог. II, 54, 217: іпѵепі аиіеш гісіісніа еі заіза тиііа Огаесогит, пат еі 8іси]і іп ео §епеге еі ЕЬосІіі еі Вугапііі еі ргаеіег сеіегоз Аііісі ехсеііипі; и гордымъ самосознаніемъ, ср. разсказь Ьіѵ. ХЫѴ, 14, 8—13 о