b000000218

Ш. 1. МіЬі а§ёЬаІ йсегат: аіііз пба Нет. Сгп. ЬаЬбге аііепо тй§по рагіат §1бгіат ѴегЬіз заере іп ве ігапзтоѵеі, фяі ІіаЬёі ваіет 10. Іегііик Регзатт гех) неуыѣстно: авторъ словомъ гех хочетъ выразить общее понятіе о восточномъ царѣ, пользовавшемся наемными войсками. Даже тѣ имена, который иногда встрѣчаются въ комедіяхъ, какъ Зеіеисиз (Ріаиі. МП. 75. 940 8дг|.) Бешеігіиз (Согпісиі. іг. 2) АпііосЬиз (Ріаиі. Роеп. III, 3, 81) Аііаіия (іЪісІ. III, 3, 50 зд.) употребляются не какъ собственный имена того или другаго царя въ ртдѣльности, но скорЬе какъ разныя названія одного и тогоже поиятія: представителя восточной царской власти. Ср. Ріаиі. Тгіп 722: аЦие аіідиет асі гедет іп йаёіпат 8І сгиз зе сопіехіі теиз. Тег. Наиі;. 117: іп Азіат асі ге^ет тіИМит аЬііі,. 397. Махитаз тіЫ адёЬаі: асіі. §гаііа8. Теренцій умышленно сообщаетъ рѣчи воина особый характеръ какой-то отрывистости, насильственной краткости и шереховатости: отсюда объясняется здѣсь не совсѣмъ обычное опущеніе слова дгаііаз, отсюда — опущеніе глаголовъ, употребленіе іпйпіі. Ьізі. и недо- молвки (какъ ѵ. 404: ^е^иіе8сеге иЪі ѵоІеЪаі, диазі... повйп?). АдеЪаі, диикріісі (есегат: о дѣйствіяхъ повторявшихся въ прошедшемъ, употребляется въ главномъ предложеніи іініісаі. ітреіі., въ придаточномъ — іМісаі. р^рйі, ср. 403 8дд.: 8І сінаікіо серегаі — Іит те аЬсІисеЪаІ.. 398. ЬаЪоге тадпо: составляютъ одно понятіе, которое затѣмъ опредѣ- ляется словомъ аііепо. О чтеніи ІаЬоге — ніацпо ср. Крит. Приб. — Рагіат'.-- рагаіага, ср. ѵ. 149. 399. УегЫи: въ противоположность къ ІаЪоге — та§по— „одними словами." Явную насмѣшку, которая заключается въ словахъ ІаЪоге — Ігапзшоѵеі, Гна- ѳонъ смягчаетъ и прикрываетъ прибавленіемъ лести: (іиі ІіаЬеі заіепг, диой іп іезі: РИп. Н. N. XXXI, 7 (41): заі асіео песеззагіиш еіепіепіпт езі, иі, ігапкіегіі асі ѵоіиріаіев апіті. Жт ііа яаіек арреііапіиг, ошпІ8^ие ѵііае Іероз еі зишша Ьііагііаз ІаЬогипщие гедиіез поп аііо та§ія ѵосаЬиІо сопзіаі. 400. (^иосі іп іезі: служитъ приложеніемъ ко всей предыдущей мысли, а не къ одному слову заіет, значитъ ^ио(1=к^ сцюс!, ср. Наиі;. 364: іп іешроге ай еаш ѵепі, ([іюсі гегиш оюпіишйі шахитит. Сіс. Саі. М. 11, 38: иі епіт асіиіезсепіею, іп 'г|ио зепііе аіідиосі, зіс вепет. іп дио езі аіісіиісі айиіезсепііз, ргоЪо: диоД ^иі ведиііиг сеі. И указательное мѣстоименіе такъ употребляется, 585: е§о- теі дш^ие ісі (^описанное въ предыдущемъ содержаніе картины) зресіаге соері. Сіс. Саі М. 3, 8: пі аиіеш (—и!, оріЬиз, сорііз, (ііёпііаіе Ігиапіиг) поп роззе шиШз сопііп^еге. — НаЬез: „іпіеііе^із ргоЬе," по значенію тоже, что 405: Іепез. Соотносительные по своему значепію глаголы сіаге; ассіреге, ІіаЪеге, Іепеге часто употребляются такъ, что (1аге=(іісеге, паггаге, Наиі рг. 10: раисіз сІаЬо; РЬ.