b000000218

206 III. 1. Веййсат. зесі ессит тііііет ТЬ. Езі ізМс Даіига 5. РгоГёсіо, иі ^гаіа тіЫ зіпі диае йсіо бтпіа. 395. Од. Айѵбгіі Ьегсіе апітит. ТЬ. Ѵёі гех зетрег тахиюаз ВассЬ. IV, 1, 4. и въ іпйпіі., Еип. 519: врега! 8е а те аѵеііеге. Апй. 238. 411. 379; въ придаточн. предложеніяхъ съ Лит и зг, Еип. 1056: ві ейісіо Ьос, розШІо сеі. см. Ноііге II, р. 67 8^^. Понятно, что такое употребленіе ргаезепііз вполнѣ зависитъ отъ усыотрѣнія говорящаго или пишущаго, такъ что иногда рядомъ находятся ргаев. и М., Еип. 492. 501 вд., или іпйпі Ь . ргаез. и іпйпіі;. М., Ріаиі. Мозі 618. 1070. 1073. 394. Вей ессит тііііет: см. ѵ. 79. — Езі ізіис йаігт (всіі. тіЫ): сопсев- зит езі, ср. Вепіі. агі. Ног. 8егт. II, 2, 31. Еѣмъ дано— легко дополнить на основаніи такихъ мѣстъ, какъ Ьисгеі II, 302: диапіит сіііс|ие сіаіит еві рег Гоейега паіигаі. РИп. Ер. VI, 16, 3: едпійет Ъеаіоз риіо, сциЬив (Іеогит ти- пеге йаіит еві аиі, іасеге аиі всгіЪеге. Тоже самое качество ослѣпленный само- мнѣніемъ воинъ лриписываетъ себѣ и ѵ. 1090. 395. Ш дгаіа тіЫ зіпі: дгаіиз здѣсь— еіив тойі, иі ^гайат тіЫ асііе- гаі арий отпез; также Наиѣ. 262. Ріаиі. АшрЬ. рг. 48. Сіс. асі 1'ат. V, 5, 2: іи диат §гаіиз ег§а те Гиегів, ірве ехізіітагчз роіез; диапіит тіЬі йеЪеав, сеіегі ехівіітепі; ему противоиолагается іп^гаіиз, Наиі. 934: с1іі'йсі1еіп овіепсіев іе евзе еі іцпозсев Іагпеп розі еі ісі іп§гаШт. Ріаиі. АтрЬ. 181: іп§гаі;а еа Ьа- Ьиі аЦие іггііа. — Сфлае -[сто отпіа- отпіа съ удареніемъ поставлено послѣд- нимъ словомъ. 396. Айѵогіі Ііегсіе апітит-. какъ Наиі. 570. 656. Ріі. 467. 909. Въ разговорѣ съ воиномъ Гнаѳонъ дѣйствительно придерживается своей теоріи, изложенной ѵ. 251 8(1. Соглашаясь съ воиномъ, ловкій паразитъ, незамѣтно для Ѳразона, поднимаетъ его на сыѣхъ. Такъ, н. пр., здѣсь: Ѳразонъ употре- билъ ^гаіиз въ указанномъ нами слыслѣ; Гнаѳонъ же, понимая §га1и8=:іисип- йчй , придаетъ словамъ воина смыслъ: „я обладаю такймъ счастливымъ даромъ, что восхищаюсь всѣми своими поступками," и съ ироніею подтверждаетъ: „да, это и я замѣтилъ." Такая же злая иронія скрывается въ ѵ. 405. 1091. — Ѵеі'. , показываетъ, что изъ многихъ примѣровъ я привожу лишь одинъ, пришедшій мнѣ въ голову раньше другихъ,=„вотъ, хоть бы; ср. Наиі. 805 зд.: пиііазі іат іасііів гев, диіп сІіШсШв зіеі, с|иат іпѵіілів Іасіаз. ѵеі те Ііаес сІсатЬиІаІіо сеі. Нес. 60. Сіс. асі Аіі. IV, 16, 1: Оссираііоігат теагшп ѵеі Ьос віёпит егіі, гіиоіі ерівіиіа ІіЬгагіі шапи еві. — Вех: — „царь," т. е., правитель ка- кой нибудь азіятской области, какъ греч. раа'.Хг'к, имя, которымъ назы- вался по преимуществу царь персидскій, а послѣ Александра іВеликаго его преемники на востокѣ, цари и царьки азіятскіе и египетскіе. Думать здѣсь о какомъ нибудь опредѣленномъ царѣ (Оасіегіа: йеіеишз; \Ѵе8Іеіѣоѵ.: Багіиз,