b000000218

П. 2. 175 Ке <л ізіаз Іахо саІсіЬиз заере іпвиІіаЬіз йчізіга. 285. ' Ѳп. Еіійт пипс Іііс зіаз, Рагтепо? пит пат Ьіс гёіісіи'8 сйзіоз, 55. ^дш'з Гогіе іпіегпйпііиз сіат а тііііе ай ізіат сйгзеі? дательными частицами ет, ессе, Еип. 471: ет еиписЬит ѣіЬі. Наиі. 829: ессит Ьіс ЙЬІ. Ипо сіідііиіо: соединеніе числительнаго ішиз съ уменьшительною формою сІі§ііи1и8 выражаетъ, что Гнаѳонъ съ величайшею легкостью теперь входить къ Ѳаидѣ, не встрѣчая ни малѣйшаго препятствія; ср. ТгаЬеа !г. I, 2 зд. (КіЬЪеск. р. 31): асіѵепіепз с1і§і(;о іпреііат іапиат, іогез раІеЪипі. — Відііиіо-. какъ въ Русск., такъ и въ Лат. яз. весьма часто употребляются уменыпительныя фор- мы отъ названій частей тѣла, то съ значеніемъ уменьшительнымъ, какъ здѣсь или Иаій. ВассЬ. 675. Еий. 720., то съ значеніемъ ласкательнымъ, Еип. 530: о сарііиішп ІерИіззшпшп (гораздо нѣжнѣе, чѣмъ Ріаиі. МП. 717: о ІерШиш сариі). 285. Ке іи — /іш) — ШшИаЫз: нарѣчіе пе (а не пае, ЕіізсЫ Ргоісд. р. ХСѴІІ) употребляется только въ началѣ анодозиса ясно выражепнаго или лег- ко нодразумѣваемаго но контексту условія; кромѣ того оно ставится только передъ мѣстоименіемъ личнымъ. Наиі. 556: пе е§о Іе — ша^пШсе — ігасіаге роззіш. 825: пе е§'0 зшп Ііошо Гогіипаіив. АЛ. 540: пе е§ - о Ьошо Меііх. Наиі. 868: пе іи ргоресііет— ізііиз оЪзаіигаЬеге. или указательнымъ, Апсі. 324: пе . ізЬе. Наііі. 810: пе ізіис. Наиі 747: пе Ше. — Рахо: архаическая форма іиі. ехасіі. Въ древней Латыни существовали формы сопіипсі. регГ. и йі ехасі на зіш и «о; въ глаголахъ 1-го, 2-го и 4-го спряженія (въ послѣднемъ, впро- чемъ, сохранились только атЪіззіі Иаиі. АтрЬ. 71. атЬіззіпі іЫД. 69) окон- чанія зіш н зо прибавлялись къ іпсіісаі. регі'.: апіаѵі-|-8Іт, атаѵі-}-8о; затѣмъ і передъ 5 выпало, ѵ ассимилировалось со слѣдующимъ 5 и получились формы атаззіт, атаззо. Въ 3-мъ спряас. архаическія формы наиболѣе часто встрѣ- чаюгся отъ йсеге: при носредствѣ нредполагаемаго древня го іпсіісаі;. регі'. Гахі (и:гь іас-|-8І) получаются формы іахі-}-8Іт, ^ахі-^зо, затѣмъ йхзіш, йхзо, на- конецъ йіхіш, і'ахо. Ср. ЬйЪЬегі. Сггаттаі. Зііиі. I, р. 3 — 10. Согззеп 2 II, р. 560 здд. Въ классической прозѣ изъ такихъ архаическихъ формъ сохранились только аизіш, &хіт, іахо; но въ Латинскихъ комедіяхъ ихъ много, см. Согззеп 3 II, р. 554 здд. Nеие 2 II, р. 539 здд. У Теренція, п. пр., Апсі. 753 іахіз; 854: Іахо; 760: ехсеззіз; Ріі. 742: арреііаззіз; Еип. 882: аизіга пр. — Форма Гахо чаще всего пареитетически прибавляется къ іпсіісаі;. М. I, Апсі. 854: іаш Іасіпиз йхо ех те аисііез. Еип. 662: іат Іахо зсіез. РЬ. 308: іаш Іахо Ьіс асіегіі;. 1055: іаю Ьіс Іахо асіегіі; гораздо рѣже она '-соединяется съ сопіішсі роіепііаі, Асі. 209: сарШе ассіріаі; Іахо, 847: аЦріе іЬі ІаѵіІІае ріепа — зіі Іахо. Въ соедине- нін съ рагк. регі. разз. Іахо составляетъ описательное спрязкеніе, Наи(;. 341: жіешрішп ІіЬі дат Іахо отпещ теіиш. ріі. 1028: Іахо еит шасіаіиш іпіог-