b000000218

164 II. 2. 8ё(і еіз иііго айгМео еі еогига іп§епіа аДтігбг зітиі: 250. ^и1(^^иій йісипі, Іаййо: ій гигзит зі пе^ап! Іаигіо М диодие: 20. Мё§аі диіз, пе§о; аіі, аіо; розігето Іпрегаѵі е^огаёі тіЬі бюпіа асізепіагі. із дижзіиз пйпс езі гаиііо иЬегпшиз! ріит, т. е., промыселъ. искуство (ибо аисиріиш составляетъ отрасль агііз ѵе- патіі), требующее способностей, сообразительности и находчивости. — Едо скіео: объ энклитическоыъ употребленіи асіео см. ѵ. 204. Напс ргітиз іпѵепі ѵіат: какъ высоко въ его глазахъ стоить это изоб- рѣтеніе. видно изъѵ. 263 щ.— Ѵіа: способъ, какъ Нес. 73: аиі дна ѵіа іе саріепі. 454: сегіит оШгюаге езЬ ѵіат те диат сіесгеѵі реѵзедиі. 8а11. Іи^. 16, 4: геіідиов Іедаіов еасіет ѵіа ад^геззиз ріегоздие саріі. 248. 0,иі еззе ргітоз зе отпіит гегит ѵоіші: — оюпіЬиз іп геЬиз, ср. АД. 695. поііт сеіегаѵит гегит іе восогсіет. Ріаиі. СівЬ. I, 1, 33. Ѵег§. Аеп. XII, 19: о ргаезіапз апіті іиѵепіз; въ іірозѣ не только у послѣ-классическихъ писателей, н. пр., у Тацита особенно при прилагательныхъ, выражающихъ вы- дающееся свойство, какъ Аіш. IV, 34: еіодиепііае ас Меі ргасеіагиз; іЬій III, 74: Іиепсіае роепае ргітиз пр., но и въ классическомъ періодѣ, у самого Ци- церона, Саі. М. 2, 4: сит сеіегагит гегит іиат ехсеііепіет рег&сіатдие заріепйат; рг. Р. С^иіпі. 3, 11: запе сеіегагит гегит раіег Гатіііаз еі рги- (Іенз еі; аііепіиз, ипа іп ге раиііо тіпиз сошійегайіз, гдѣ сеіегагит гегит очевидно—сеіегіз іп геЪиз. Такія соединенія объясняются тѣмъ, что прилага- тельпыя, отъ которыхъ зависитъ род. пд., по значенію близко подходятъ къ асііесііѵа геіаііѵа. — 8е еззе ѵоіипі: ср. ѵ. 1. 249 Ъес ям«^:=педие іатеп зипі, какъ ѵ. 243: педие диісдат ІіаЬео. — Воз сопзесіог: ср. Ріаиі. Тгіп. 283: еоз реШ (зсіі. атог) еоз сопвесЫиг; ѵег- Ъит іпіепзіѵит съ значеніеыъ „ревностно, усердно слѣдовать за, выслѣживать", какъ охотникъ добычу. Слѣд., этотъ глаголъ вполнѣ идетъ къ тону сравненія, начатаго словомъ аисиріит. Нізее: о формѣ Ызсе ср. у. 151. — Шп раго те иі гісіеапі: о выраженіи раго те см. ѵ. 240. 47. Вии. пд. те принадлежитъ одинаково къ обоимъ глаголамъ. 250. 8есІ еіз иііго асігісіео: иІіго~„съ своей стороны". Аёгійеге аіісиі, благодаря вполнѣ сохранившейся въ немъ силѣ предлога сиі, имѣетъ значеніе смѣяться при чемъ либо, смѣхомъ или улыбкою встрѣчать", Ріаиі. Тгис. II, 1, 14: орогіеі Іаепат ргоѣат айгісіеге, ^иІ8^иІ8 ѵепіаі. Сарі. 483: заііет зі поп асігісіегепі, сіепіів иі гезігіп^иегепі. Ай. 864:: сіетепз, ріасісіиз, пиШ іае- сіеге оз, аіігійеге отпіЬиз. Еогит іпдепіа айтігог зіпіиі: онъ не только смѣется, онъ айтігаіиг, т. е., въ преувеличенныхъ выраженіяхъ превозиоситъ ихъ остроуміе и востор-