b000000218

П. 2. 161 (^иб гейасіиз зшп. отпев пой те аідие атісі йе8егиш>. Ніс е§о іПит соиіетрві ргае те; «диій Ьото», іпдиат, «ізпаѵіазите? 'Ііап рагазіі іе, йі зрез пиііа гёіісиа іп іе зіЬ ІіЬі? 240. 8іти1 сопвіііит сйт ге атізіі? ѵісіеп те ех еойет огійт Іосо? 10. зываемаго лредмета остается, однако, въ вин. пдѣ и къ нему иногда прибав- ляется сЫ. еіЬіс. ЫЪѵ. Апсі. 604: ет авіикіаз. 786: ет ксеіега. Еіш. 458: ет аііегит. Апсі. 842: ет Баѵот ІіЬі. Еш. 471: ет ешшсЬит ІіЬі. но иногда опускается также и существительное и остается только ет ІіЬі, РЬ. 847. А(1. 537. 790. 4) накопецъ, посредствомъ одного только ет лицо говорящее изъяв- ляетъ готовность исполнять требовапіе другаго, Ріаиі Сарі. 570: 8ес1 диаезо Ьегсіе а^ейиш асіхрісе асі ше. Ту: еш. Тгіп. 1102 Харішдъ зоветъ раба: 8(;а- віше! и послѣдній отвѣчаетъ: ет=:я тутъ. Ср. Крит. Приб. 238. От гесІшЛт вит: „до чего я доведенъ", ср. РЬ. 979: іп ісі ге- йасіиз виш Іосі. Отпев поіг: поіив нерѣдко съ вначеніемъ дѣйствит. залога, какъ Ріаиі. Рйеікі. 979: поііе! ргаесіісай. Сіс. іп Ѵегг. I, 7, 19: риіаЬат поп воіит поііз, вес!' еііат і§пои8 ргоЬаІат шеаш Мет еззе. РЬаейг, I, 11, 1: щпо1ок Ыііі, поііз е8І йегізиі. 239. Шс: съ значеніемъ времен иыыъ „тогда". — СопІетрзі ргае те „при сравнені и со мною, сравнивая его со мною". — Нота ідпаѵізшпе: часто слово Ьошо (въ противоположность къ ѵіг, которое всегда употребляется въ хорошую сторону) произносится съ нрезрѣніемъ или нренебреженіемъ, Наиі. 848: диаено, ^иіс^ Іи Ьошіпіз ее? Еип. 831: с|иіс1 іііис Ьотіпів евЬ'? Нес. 524: Іи ѵігит те аиі Ьотіпет (Іериіаз асіео евке. 240. Пап рагазіі іе: ср. ѵ. 47: ап роііив ііа те сотрагет. Нес. 68: пето— асі Іе ѵепіі, диін ііа рагеі зеве, иі сеі. Сіс. Ти8с. V, 18, 52: ргоіпіе ііа рагепі 8е іп ѵііа, и? ѵіисі певсіапі — ІМісиа іп іе зіі ііЫ: іп Іе прибав- лено съ особымъ удареніемъ: не на состояніе, какъ на дѣло наживное, нужно полагаться, но на самого себя; ср. Ѵегд. Аеп. XI, 308 кср: 8рет, ві диат айвсііів Аеіоіиш ЬаЬиівІів іп агтів, Ропііе. 8рез віЬі диівдие. — Есіісиа: въ древней Латыни всегда четырмя слогами, Еин. 994. Апсі. 25. НанІ. 193. РЬ. 37. Нес. 570. Асі. 346. 241. 8ітЫ сотШгтѵ. см, Введ гл. III стр. 53. 1, 4— По содержанію ер. ОѵісЬ ех Ропі IV, 12, 47 зд.: Сгесіе тіЬі, тівегов ргисіепііа ргіта геИпс^нИ, Ш вепвив сит ге сопзіііитдие йщіі' — АтьШ: см. ѵ. 97 ехсіивіі. — Огіит: есть приложе- ніе къ те, слѣдов. не дополняется евзе. 242. диа1І8, диаш ?%гщі\\$.--Соіог. цвѣтъ кожи, въ особенности лица, какъ ѵ. 317: соіог ѵегив; 688: соіоге шивіеіііпо. Апсі. 878. Сіс. ой. I, 36, 130: іогтае сіі^пііаз соіогіз ЬопіМе Іиепсіа еві, соіог (— хорошій, здоро- вый цвѣтъ лица) ехегсіЫіопіЬив. согрогів. Здѣсь соіог противополагается нред- 21