b000000218

160 П. 2. Ѵкіео зепіит йциаМит ае§гит, раппіз ашіівдис оЬзііит. 5. «(^ииі ізіис», ііщиат, «огпаіізі»? «(]іишшп тізег циос! ІіаЬиі рёг- сіійі , ега 236. Вепіит: безъ каішхъ-либо нризнакоііъ ухода за собою, шершавый, растрепанный. — Раппіз аппіздие оЪзііит: оЬаііиз первоначально о земдѣ, по- крытой кустарникомъ и сорными травами, Ьисгеі У, 1378; ошпіа агЪизіів; затѣыъ и въ пёреносномъ значеніи о наружности другихъ ііредметовъ; раппіз оЬзііиз — „покрытый лохмотьями," ср. Зиеѣ. Саіій'. 35; какъ лохмотья, такъ и годы представляются лежащими на человѣкѣ, ибо оставляютъ па иемъ слѣды своего дѣйствія, Ѵег§. Аеп. VIII, 307: іѣаЬ тех оЬзііив аеѵо. Ріаиі;. Меп. 756 8д.: сопзііиз зиш зепесіи^е; оішзіиш §его согриз. Наиі-. 294 зд. наружность рабыни описывается совершенно въ тѣхъ же чертахъ: раппіз оЪзііа, пе^іесіа (— зепіа). іптипсіа Ыиѵіе (— здиаіісіа) — Раппіз аппіз: нримѣръ весьма упот- ребительной у комиковъ парономазіи (аппошіпаііо), ср. 603: йіие. іаіеог; 880: атепі, ато; 917: ѵИео. ѵісіе; 1053: ргесіЬиз ргеѣіо. 237. (^ииі ізіис огпаіізі: съ ироніею, ибо какой можетъ быть огпакіз па человѣкѣ, (^иі раппіз оЪзіІиз езі. — Огпаіі: ср. 545: диісі Іюс огпаіізі? АпсІ. 365: піі огпаіі. піі Іишиііі. Ріі. 154: асіѵепіі. Еип. 813: (Іоші Іосідие Іас иі те- шіпегіз. Нес. 356: аиісі йііѣ іитиНі? 836: диаезіі &Щ&, Асі. 870: Іюе Ігисіі рго ІаЪоге [его. Для род. нда ей. ч. 4-го со. Теренцій обыкновенно унотреб- ллетъ окончаніе 2-го склон, і, рѣже окончаніе иіз, Наиі, 287: апиіз". Нес 735: диаезіиіз. ГЬ. 482: шеіиіз. Ср. беіі. IV, 16, 1: М. Ѵаітопепі еі Р. ^дісііиш, ѵігоз Котапі депегіз сіосііззітоз, сошрегішиз поп аіііег еіосиіоз еззе еі зсгір- зіззе, диаш „зепаіиіз" еі „сіошиіз" еі „Лисіиіз", диі езі раігіиз сазиз. Ср. Гіескеізеп Кгіі. Мізс. р. 43 зд. Кене 3 II, р. 737. Болѣе поздняго окончанія из Теренцій еще не знаетъ вовсе. Ет, цгю геіасіш зит: ёш, винит, пд. мѣстоменія із, обратившійся въ иарѣчіе съ указателыіымъ зпаченіемъ, употребляется 1) въ предложен! яхъ, на- чинающихся съ указательныхъ мѣстоимѣній (Ьіс, іііе, ізііс, рѣдко із) или на- рѣчій (Іііс, Ііас, ІІ1ІС, ізііс, зіс, Іаш, Іапіізрег) ср. АпсІ. 458. 556. Наиі. 866. РЬ. 139. 212. Нес. 347. Асі. 371. 488 169: ет зіс ѵоіо; лѣсто указательныхъ словъ могутъ занимать и соотвѣтствующія имъ относительныя, какъ Еип. 237. Ріаиі. Тгіп. 536: еш пиис Іііс диоіиз езі. 2) при опредѣленіи мѣста, Еип. 833: иЪі із езі? Ру. еш асі зіпізіегаш; и времени въ соединеніи съ пипс и іат, Ріаиі. Меп. 613: еш гигзиш пипс пидаз а §І8. Мегс. 909: еш пипс Іи шіЬі ріасез. 3) посредствомъ ет лицо говорящее указываете на дѣйствіе, которое оно тутъ же производить или переноситъ, АпсІ. 351 зср: еш ІіЬего. Асі. 137: еш сіезіпо; особенно часто съ повелителышмъ паклоненіемъ, Асі. 559: еш ѵісіе иі (іізсчііі ІаЬгиш. РЬ. 52: ассіре еш. 858. 212: еш ізіис зегѵа. Асі. 172: еш зегѵа. Апсі. 416; перѣдко повелит, наклон, опускается, зависящее отъ него названіе ука-