b000000218

158 П. 2. СНЧАТНО. РАКМЕГЧО. И, 2. Оп. Ві іпгаогіаіез, Ьбтіпі Іюто дпій ргаёйіаі? віиііо іпіёііе^епз ^иіс^ іпіегёзі! Іюс ахіео ех Ііас ге ѵёпіі іп тепіёга тіііі: 228. Вей сдиіз Ыс еаі: Парменонъ предупреждаем публику о появленіи новаго лица и тутъ же объясшіетт., кто это новое лицо. — С^иі Ішс регдіі: пол- ное выраженіе іге регдеге, РЬ. 194. 867: асі Гогіз зиврепзо §тасІи ріасісіе іге реггехі; но неопред, наклон, іге часто опускается, Нес. 450: Ігогйит рег^ипЬ. А(і. 586: яесі севко а(1 еит регдеге? Ріі. 112: ровігійіе асі апит гесіа рещі^- Аііаі'. восклицаетъ человѣкъ, съ которьшъ противъ ожидаиія случилось что либо непріятное, Ап(1. 125. Еіш. 725: айаі, Даіа Ьегсіе ѵегЬа шШі випі. 754, РЬ. 600: аіМ РЬаегігіае раіег ѵепіі. Нес. 449 зд. 229. Рарае: междометіе выражающее удивленіе и изумлеіііе, ср. ѵ. 279 316. 415. 230. Гасіе копехіа: согласно съ ѵ. 132; дополняется еві. — Мігшп пі: какъ одно понятіе. Въ выраженіяхъ тіга випі пізі (пі), Ріаиі. АтрЬ. I, 1, 126. Тгіп. IV, 2, 19. и тігшп еві пі, Ріаиі. Сарі. IV, 2, 43. стали опускать- ся формы вспомогательнаго глагола и получились формулы тігит пі, Ріаиі. Атріі. I, 1, 163. и тігит пізі, Саесіі. Зіаі. 101/2 (КіЬЪеск р. 53). Дослов- ное значеніе „было бы удивительно, еслибы не" перешло въ значеніе „безъ сомиѣнія, конечно, очевидно" (КіЬЬеск Ьаі. Рагіік. р. 16); Апй. 598: иЫ пипс еві ірзиз? І)а. тігит пі Лопйзк— конечно дома. Ени. 343. 709. 1081. Едо те іигрііег (ІаЬо: „Іигрііег зе йаге (Іісііиг. гци сит ІисІіЬгіо еі сіе- сіесоге сіійсейіі." КиЬпкеп. 231. Сит тсо сіесгерііо Іюс еиписіго'. теш въ противоположность къ тіІШз (ѵ. 229). Іюс. хотя его нѣтъ на сценѣ, но онъ наиболѣе занимаетъ мысли Парменона, наиболѣе ему близокъ въ данную минуту. — Весгергіиз: о людяхъ старыхъ, Ріаиі. Мегс. II, 2, 20: (Іесгерііиз вепех. Асі. 939: аЦие апит йесге- рііат сіисат? ср. ѵ. 687: Ыс еві ѵіеіиз ѵеіиз ѵеіегпозиз зепех. Наес зирегаі ірзат ТНаійет: по ѵ. 360 Ѳаида — красавица, слѣдов., дѣ- вушка, превосходящая своею красотою Ѳаиду, должна быть необыкновенно хороша. 232. Ы Іптогіаіеу. восклицаніе негодующаго, какъ Асі. 447: рго (1і іп- тогіаіез, іасіпиз іпсіідпиш. — (^иісі ргае8Ы:=:циа,п{ит ргаезЫ, ср. Ріі. 790: ѵіг ѵіго диісі ргаевіаі! и Ьіѵ. XXXI, 7, 9: диапіит ѵеі ѵіг ѵіѵо ѵеі депз 8еиіі ргаезіаі; такъ и у насъ „какая разница— сколь большая разница." 233. Віцііо іпіеііедепз диШ іпіегеяі: въ древней Латыни употреблялась конструкція іпіегеві аИсрш! аіісиі, Ѵагго Ь. Ъ. ар. Оеіі. III, 14, 4: сцш! (И- іпісіііит сіітісііаіо іпіегзіі; вм. дат. пда иногда встрѣчается ас, аЦие и имен.