b000000218

П. 1. 157 МіІШз: сіисіі зесит ипа ѵіг§іпет (Іопо Іиис; рарае, Гасіе Ьопезіа, тігит пі е§о те ійірііеѵ Іюйіе Ьіс йаЬо 230. Сйт тео сіесгерііо Іібс еииисію. Ііаес зйрегаі; ірзат Тііаісіега. 25. 8Ш зепіепііа: отвѣчаетъ Федрія, нѳ замѣчая ироніи въ словахъ Парме- нона. Оѵісі. Меі. I, 243 Юпитеръ о своемъ рѣшенш истребить родъ человѣ- ческій возвѣщаетъ словами: зіс зіаі зепіепііа; съ тѣнъ же значеніемъ одно зіаі Ѵег§. Аеп. II, 750. Сіс. асі Аи. III, 14, 2. а Наиі. 166:' зісіпезЬ зепіеп- ііа? — Послѣ этихъ словъ Фредрія удаляется. 225. (^ііісі Іюс тогЫзі: о депеі §еп. см. ѵ. 202'. Волѣзпыо ІІарменонъ назывлетъ состояніе влгобленнаго, въ какомъ находится его молодой баринъ. Асіеоп Тіотіпез іптиШгіег, иі — еипйет еззе: объ асс. с. імі'. въ воскли- цаніяхъ см. т. 209; объ окончапш іпіипі. ргаез. разз. іег см. ѵ. 164. — Первая часть есть общая мысль, потому мп. ч. Ііогаіпез, вторая представляетъ примѣ- неніе общей мысли къ частному случаю, потому ед. ч. еипсіет еззе, зсіі. еіт. 226. Ех атоге: ех весьма часто для обозначенія причины, Апй. 268: ІаЬогаІ е сіоіоге аідие ех Ііас тізега зоііісііазі;. АД. 197: тіпите тігог, діи іпзапіге оссіріипі ех іпіигіа. 226. 227. Што—диізцшпѵ. въ простой разговорной рѣчи отрицательныя мѣстоименія пето и піЬіІ нерѣдко соединяются съ сцизсцшп и диісдиат; вслѣд- ствіе этого общее отрицаніе, заключающееся въ пето и пііііі, относится особо къ каждому отдѣльному предмету извѣстнаго рода, т. е., обостряется и уси- ливается. Примѣры па пето диіздиат Еип. 1030. Нес. 67; па піМІ диісдиат Апсі. 90. РЬ. 80. 250. Нес. 400. А(1. 360. Што — тгпш — гііауіз —пес тадіз: въ древней Латыни новтореніе или возобновленіе отрицанія, по видимому, было въ большомъ употребленіи, Ріаиі. Снгс. IV, 4, 23 зд : иі е§о Іиа та§п1йса ѵегЬа педие ізіаз Іиаз та§паз ті- паз поп ріигіз Гасіо диат сеі. Ерісі. IV, 1, 6. V, 1, 57. Вассіі. IV, 9, 114. Регз. IV, 3, 66; Тег. Апсі. 205: педие Іи Ьадні сіісез ІіЬі поп ргаесіісіит; или послѣ пето, Еип. 1075 вс}.: та§із оррогіипиз пес тадіз ех изи Іио петозі; 1080: ассіріі Ііото пето теііиз ргогзиз педие ргоііхіиз. Еппіиз ЕгесМЬ. іѴ. IV (есі. ѴаЫеп р. 111): Іарісіео зипі согсіе тиііі, сцюз поп тізегеі пешіпіз. Ріаці. Міі. 1399: іига Іе посііигит поп еззе Іготіпі сіе Ііас ге петіпі; или къ иѣсколькимъ связаннымъ носредствомъ педие подлежащимъ прибавляется нѣ- сколько сказуемыхъ, связанныхъ тѣмъ же союзомъ, Апсі. 279 зд.: иі педие те сопзиеіисіо пецие атог педие рисіог соттоѵеаі педие соттопеаі. Но оба от- рицанія никогда не ставятся рядомъ. См. Ноііге II, р. 324. — Совершенно та- кое же в^іяніе на человѣка нринисываетъ любви Ріаиі. Мозі. 30 зд.: Оио пе- то асіаедие іиѵепіиіе ех отпі АИіса апІеЬас езі ІіаЬіІиз рагсиз пес тадіз сопііпепз, із пипс іп аііат рагіет раітат роззійеі. Ср. іЬісІ. 135 здд.