b000000218

164 Ра. Сёпзео. РЬ. 8есІ Іаейй іи. Ра. ^иіс^ ѵіз? РЬ. Сёпзеп роззе гае бШшаге еі Рёгреіі, не гёЛеат іпіегеа? Ра. Тёпе? поп Ііегсіе агЬіІгог: Шт аиі іат геѵогіеге, айі тох посіи іе асіідеі; Ьогзига іпйбтиіа. Ріі. О риз йсіаш, иі (Меіідег издие, іпдпШіз иі (ібгтіага. 220. мы йіі. ехасіі, употребляемаго безотносительно въ главныхъ предложеніяхъ, РЬ. 882: (Зиіп егдо гаре ше, дикі сеззаз? бе. Ресего (— іасіит гесЫат); РЬ. 308: іат іахо Ьіс асіегіі иоложителыю—тесит аскіисіит сигаЬо. Апсі. 684. См. Ноііге II, р. 87 зд. 213. /ЗЫ пипгдіпЛ аііисі іпрегаз: если между равными при разставаиіи одииъ говорилъ другому шшкрікі ѵіз аііисі (ср. ѵ. 191), то понятно, что рабъ но отиошенію къ своему барину долженъ сказать: пшпсцпс! іпрегаз аііисі? 214. Мгтиз позігшп огпаіо ѵегЫз: Федрія, желая задобрить Парменона и возбудить въ немъ усердіе къ иснолненію дапнаго ему порученія, иазываетъ нодарокъ не „теню", но „позігшп"; но другой причинѣ ѵ. 468. Ѳразонъ го- ворить во мн. ч.: регриісЬга, сгесіо, сіопа аиі позігі зітіііа. — С^иой роіегіз: „па сколько будешь въ состояніи ", также Наііі. 416: дішй роіего; ср. іЫ<1. 1038, А(1. 511: (іио(1 роіез. Нес. 760: г^иос! (]иеат. см. Крит. Приб. 215. ЛІс посредствозіъ этого междометія прерываютъ то, чего не хотятъ или ііс ыогутъ слушать или дѣлать, см. ѵ. 208. 887: ТЬ. Іашеп зі раіег диій... Сіі. аЬ, ѵоіеі, сегіо зсіо. Асі. 127: Бе. Іип сопзиіі'8 диісдиат? Мі. аЬ, зі регдіз, аЬіего. Благодаря такому значенію междометіе аЬ весьма охотно соединяется съ повелит, пакл. глаголовъ съ отрицательным^ значеиіемъ, п. нр., поіі, сіе- зіпе, пр. вообще часто употребляется въ запрещешяхъ. 216: Тат езіі пиііиз топсаз: въ такихъ выраженіяхъ ішІІиз обыкновенно отождествляютъ съ поп; но ^ІІдеІзЬасЬ 8Ш. 5 р. 227 (развивая мысль Наазе аіі Пеізі^з Ѵогіез. р. 395) основательно замѣчаетъ, что пиііиз сильиѣе простаго поп: нослѣднее просто отрицаетъ дѣйствіе, первое отрицаетъ его относительно всѣхъ отдѣлышхъ снособовъ, какими действующее лицо могло бы пользоватся для совершенія дѣйствія, такъ что пиііиз— „пикакъ не, нисколько не"; (пото- му Вгіх асі Тгіп., 606 называете его „ потенцированпымъ отрицаніемъ"). Такое употребленіе пиііиз свойственно простой разговорной рѣч и, всегда склонной къ некоторому преувеличенію, ср. Еіш. 344. 1021. Апсі. 370. 599. РЬ. 179. Нес. 79 нр; особенно часто въ выраженіи пиііиз зиш, п. пр. Апсі 599. У Цицерона пиііиз съ такимъ значеиіемъ употребляется преимущественно въ письмахъ, п. пр., асі. АН. ХУ, 22. XV, 29, 1. XI, 24, 4; т. е., въ сочиненіяхъ, написан- пыхъ разговорнымъ языкомъ; въ рѣчахъ рѣдко, п. пр., Козе. Аш. 44, 128. Ѵеіт. II, 17, 43; но -всегда у Цицерона пиііиз прибавляется къ глаголамъ движенія. 217. Сепзео: иронически замѣчаетъ ІІарменонъ и тѣмъ заставляетъ са- мого Федрію усумнйться въ твердости своей воли. Словами