b000000218

151 А С Т 11 8 П. ріыооігіл І'АЛІЛІІ:ЛІ>. II, 1. Ріі. Гас; ііа иі іиззі, сіёсіисапіиг Мі. Ра. Гасіат. РЬ. Аі (1і1і§еп(;ег. Ра. Еіеі. РЬ. Аі таМге. Ра. Р'іеі. Ріі. Заііп Ьос тапйаійтзі іі- Ьі? Ра. АЬ, Ео^ііаге, ^иа8І йіШсіІе зіі. нымъ оборотомъ асі с. асс; совершенно также при ііоті употребляется арисі с. асе. Сіс. 8е5І. 18, 41: арисі те сіоші. Ьіѵ. III, 33, 10: сіоті арий Р. Зехііига. Сопбіііті: ксіі. шесит. „Сопзйіиеге евк сопѵепіге сит аіігдіо сіе Іосо, іешроге еі пе^оііо, иѣі, (Ціаікіо еі диаге соеаШг". КиЬпк. Вѣрно, ср. Еип. 540: (Іаіі аииіі, Іосиз, іешриз сопвШикітзІ;. Назпаніе втораго лица ставится или въ аЫаІ. зависящемъ отъ сит, Нес. 195: наш сопзіііиі сит г^иаДат Ьо- врііе; или же въ дат. іідѣ, Сіс. ой'. I, 10, 32: иі ві сопзШиегіз сиіріат, ,но не у Теренція. 206. Сопсесіат Мпс іпіго: нерѣдко лицо, оставляя сцену, объясняетъ зрителямъ, куда оно уходитъ, ср. 919 8^: іЪо іпіго — рові ехіЬо; 968: е§о аЬео іпіго. — Ніпс~Ае ріаіеа, иногда при сопсесіеге для поясненія нарѣчія Ьіпс еще прибавляется твор. пд. съ предлогомъ, Наиі. 572: аі сегіе иі Ьіпс сопсесіав аіідио аЬ оге еогит а1і^иапііаре]■. — Іпіго:— т (Іотит, Ѳаида говоритъ о своемъ домѣ, находящемся тутъ же. ЕхресіаЪо сіит ѵепіі: Наиі. 833: іи Ьіс поз, (Іит ехітиз, іпіегеа орре- гіЬеге. РЬ. 513: иі те тапеаі — (Іит ісі ^ио(1 езі рготіззит агдепіит аиіеѵо- Изъяв, наклон, объясняется чисто временнымъ значеніемъ союза сіит; переходъ его отъ временнаго значенія „между тѣмъ какъ, пока" къ финальному значе- нію „пока не" послѣ глаголовъ „ожидать" можно прослѣдить на такихъ при- мѣрахъ, какъ Апсі. 329: аіідиоі сііев пирііаз рѵо&г, сіит ргойсізсог аИс^ио. РЬ. 982: геііпе еит сіит е§-о Ьис зегѵоз еѵосо. Первое сапіісит нашей комедіи, представляющее всѣ признаки лирической композиціи: совпадете съ началомъ сцены; употребленіе клаузулъ, отличныхъ отъ клаузулъ стихійческихъ партій; употребленіе осіоп. ігосЬ; соотвѣтствіе меж- ду отдѣльными стихами двухъ первыхъ частей. Ср. Введ. гл. VI. Федрія, собираясь оставить городъ, еще разъ повторяетъ Парменопу свои приказанія. 207. Аі Шідепіег: иногда къ повелит, наклон, прибавляется предложеніе съ аі, когда лицо говорящее, видя готовность другаго лица къ исполненію приказаній, желаетъ обратить его вниманіе на что либо въ особенности, Ріаііі.