b000000218

139 АрМ те Ьаѣеге. иіі гезропсіей? Ріі. Рёззита, Е§;оіі ^ий;^иат сит ізііз ^асііз ііЬі гезрбпсіеат? Ра. Ей пбзіег, Іаисіо: іаасіет регсіоіий: уіг ев. Ріі. Аі ё§о пезсіЬат, дибгзит іи ігез; «рагѵоіа 155. 75. шенно какъ наше „играть роль", ср. Сіс. рг. Еозс. Ат. 34, 96: Іепе роИззі- тит ііЬі ізіаз рагіез сіеророзсіззе. Различіе ргішае., зесипсіее, іегШе рагіез сред- полагаетъ сраваеніе, по этому естественно, что опредѣлепіе при рагіез ыожетъ состоять изъ срав. степеней ргіоѵез и розіегіогез, Ай. 880; поп ройегіогек Ге- гат. Сіс. Вгиі. 21, 84: еізі иігідие ргітаз, ргіогез іатеп ИЬепіег сіе&гипі Ьаеііо. Нозсе аіідиоі Лісз: объ Ьозсе см. ѵ. 268. — Ніс, прибавленное къ винит, времени, обыкновенно (какъ и здѣсь) относится къ буд. времени, ср. Ріаиі. Рзеисі. 185. Сиге. 208. Тег. Ешь 190. 277. 283; гораздо рѣже къ прошедшему времени, Ріаиі Рзеисі. 7: диісі езі, диосі іи іаш Ьоз шиііоз сііез ёезіаз іаЪеІІаз Іесиш? Меп. 101: зесі ші іпісгѵаііиш іаш Ьоз сііез тиКоз йііі 152. N{1 гезропсіез: Федрія, и не подозрѣвавшій (ср. ѵ. 155) подобнаго конца разговора, не находить словъ для выраженія своего изумленія и него- дованія; Ѳаида отгадываетъ, конечно, настоящую причину его молчанія, но не ноказываетъ этого. Напротивъ, какъ будто бы ея просьба была внолнѣ естест- венна, она невиннымъ голосомъ спрашиваетъ: „чтожь ты не отвѣчаешь"? Но тутъ и Федрія не вытерпѣлъ и разразился бранью. 153. Едоп диісдиат ііЫ гезропсіеат: въ вопросахъ, нроизносимыхъ съ негодованіемъ, обыкновенно употребляется иі с. сопіішсі., Наиі. 784: е§оп — иі еі оіезропсіеаш? Апсі. 268: еіпе ецо асіѵогзег? Ріі. 304: едой иі раііаг; предло- жепіе съ иі выражаетъ, что я съ негодованіемъ отвергаю то, что мнѣ предла- гаютъ или чего отъ меня ожидаютъ. Рѣже въ этихъ случаяхъ опускается союзъ иі, какъ зі.ѣсь и Ріі. 260: Едой іііі иоп зизсепзеат? Сит ізііз (асііз: сит обозначаетъ обстоятельство, сопровождающее глав- ное дѣйствіе, ср. 650: іп' Іііпс дио сіідпи'8 сит сіопіз Іиіз? Аисі. 941: сіідииз ез сию Іиа геіідіопе. 317: аЫп Ьіпс іп таіат гет сит зизрісіопе ізіас. РЬ. 465: тиШтойіз сит ізіос апіпю ез ѵііирегапсіиз. Нес. 134: аі іе сіі Деяние Іахіпі сит ізіо осііо. Если обратить вниманіе на логическое отношеніе между собою дѣйствій, то оказывается, что заключающееся въ сит с. аЫ. обстоятельство всегда есть причина, заставляющая меня пожелать другому того или другаго; значитъ, здѣсь сит ізііз &сііз=^иот ізіа Іасіаз или ііѣі, диае ізіа Іасіз. 154. Ей: въ рукописяхъ часто смѣшиваются си и Ііеи несмотря на раз- личіе ихъ значепія: „ѵосаЪиІнга (зсіі. ей) езі еіиз, диі Іаеііііат ех ітргоѵізо рѳгсеріат ехргітіі, еііат іи геі арргоЬаііопе... „сопзепііииі дгаттаіісі отиез, сит (Іісипі Ііеи еззе ѵосаЪиІит сіоіенііит". НаисІ Тигз. II, р. 609 вд. III, р. 65. Ьаисіо: выраженіе сочувствія и одобренія, какъ Апсі. 443. 455. Наиі. 537. Нес. 488. Асі. 564. другія выраженія того же значепія Еии. 771: гесіе .. рѵоЪе.