b000000218

126 (^иѳе ѵёга аисііѵі, іасео еі соиііпео бріите: 8іп Шзит аиі ѵапит аиі йнсіитзі, сопііпиб раіатзі: Ріепйз гітагит зит, Ьас аЦие іііас рёгйио. 105. 25: (Сошеп 2 II, р. 601, Ант. 2), одиагм въ сиптаксическомъ отпошеніи они стоятъ паравпѣ съ парѣчіями: въ качеств!', сказуемаго оии соединяются съ подлежа- щими всѣхъ родовъ обоихъ чиселъ (Гг. Кеие- II, р. 98), совершенно какъ ѵ. 104 раіатзі или въ классической прозѣ заіій, аіптсіе, ітрнпе, Ігіійіга, песевзё. езі У Терентия и еще болѣе у Плавта роіів, роіе еві пстрѣчается весыга часто, особенно въ ед. ч. наст. вр. какъ лично, Апсі. 437: роііп ев тіЬі ѵега сіісеге? Наиі. 321: педие іеггі рой? ев. Асі 521: зі диісі роііз еві., такъ и безлично, Еіш. 263: зі роіів езі Ріі. 379: зі 4іЬі рімсеге роііз е^. Иногда даже одно ройз, роіе, роііп встрѣчается съ зпаченіеыъ роіів, роіе, роііп езі; такъ Асі. 539: роііп пі (Іеніпак. См. ЕлйзсЫ Ргоіе^. р. СХІ и СХІІ. Ноііге Вупі II, р. 3. Едоце: такъ нереспрашиваютъ или когда удивляются неуместности вопроса, какъ здѣсь. или Сіс. Ь姧. III, 20, 48: М. (^ик! Іажіет Іюс Іосо еві С[но(1 гедиігаз? А11:. Ее'опе? диоЛ і§погагі аЪ ііз, дііі іп ѵериЫіса ѵегхапіиг, Іигріз- кітит риіо; или когда хотятъ выиграть время для обдумыванія отвѣта, какъ Наиі. 607 8д: Сѣ. диісі пипс іасеге соріаз? 8у. е§опе? асі Мепейетит іЪо. Сіс. Ьв§8. III, 20, 48: Аіі. ^иісі? зі поз іасетиз, Іосиз ірзе 1е поп асітопеі, гцис! ЙМ зіі сіісеікіит? М. тіЫпе? сіе іийісііз; агѣіігог, Ротропі. . Оріите; зсіі. роііз зит іасеге. Въ превосходной степени бкончавіе иптз было единственно унотребителышмъ до Цезаря; только благодаря еіо автори- тету позднѣйщее окончаше ітиз (іззітиз) вошло въ употребленіе. См. Кене 2 II, р. 102. ВгагаЪасІі N еидезіаіі. сіег Ьаі. ОгИю^г. р. 108 здд. 102. Неив іи: „ргоргіе ііа (і. е. Ьеиз) сіісііиг, иЪі аііег аисііге поп ѵиіі аиі аЪііі. Зесі еііат іі сіісипі „Ііеиз", зе асі аіідиет сопѵегіипі огаііопе еитдие аііодиипіиг, тахіте іп сеіегі еі а§ііаіо зегтопе", Напсі. Тигз. III, р. 71. Такъ какъ посредствомъ этой частицы я приглашаю другаго слушать меня, то послѣ Ьеиз всегда прибавляется слово, обозначающее лицо, къ которому я обращаюсь, или собств. имя Наиі. 348: Ьеиз, Ііеиз Зуге. Ріі. 847: Ьеиз беіа; ІЬЙ. 1037: Ьеиз Наизізігаіа; или мѣстоименіе, Еип. 101: ѵегиш Ьеиз іи. 217: зесі- Ьеиз іи. 433. или наридат. имя, Аші, 84. Еип. 623: Ьеиз риег. РІаиі. Меи, 378: Ьеиз пшііег, ііѣі сіісо. или мѣстоименіе вмѣстѣ съ именемъ собствеп- нымъ или парпцательпымъ, Еип 336: Ьеиз Ьеиз, ііЬі (іісо, СЬаегеа. 593: Ьеиз іи, іі^иіі. Боге. РІаиі. Сиге. I, 3. 29: Ііеиз іи. шиііег; если же нослѣ Ьеиз не слѣдуетъ особаго слова для обозначенія зовомаго лица, то лицо или вполнѣ ясно обозначено инілмъ снособомъ, Еип 468: Ьеиз, іиѣеіе ізіоз Іогаз ехіге, Парменоиъ, выходи изь дома, обращается къ другимъ рабамъ, остающимся въ домѣ; Еип. 710: Ьеиз, пе^аіо гигзиш (лицо обозначено формою педаіо); или это лицо есть неопредѣзеігаое, Еип. 529: Ьеиз Ьеиз, есдиіз Ьіс? Апсі. 636.