b000000218

(т.-е. строго говоря не зітгіТ) другимъ декретомъ (оттого йесгеЫв ко- погфсіз) даровала ему огпатепіа сопзиіагіа и опять таки тѣмъ самымъ указала ему совѣщательный голосъ въ разрядѣ бывшихъ консуловъ 1 ); она же пожаловала ему фасцы, дозволивъ охранять въ качествѣ про- претора вмѣстѣ съ консулами безопасность государства. Говоримъ «дозволивъ», ибо регтШеге, съ какой угодно точки зрѣнія, единственно умѣстный здѣсь терминъ. Весь смыслъ даннаго зепаіиз' сопзиііит по отношенііо къ Октавіану сводился вѣдь къ легализаціи его положенія, къ освобожденію его отъ той отвѣтственности, которой онъ собственно бы долженъ былъ подвергнуться: словомъ сказать, ему разрѣшалосъ лишь удержать власть, которую онъ произвольно и чисто мятежническимъ образомъ уже присвоилъ себѣ 2 ). Но мало того: и по болѣе общимъ ер. 112)". Въ Моп. Апсуг. „іп огсііЖп зішт те айіе^іі" и у Ливія I. I:. „аЛіесіитдие иі вепаіог евзеі", а также у Цицерона Р7и7, 5, 17, 46: „О.Саезагеш — зепаіогеіп еззе" сокра- щенпыя ввраженія, въ которыхъ ничего удивительнаго нѣтъ, если вспомнить, что нор- мальный доступъ въ курію давала именно квестура. !) Ни одной іоты въ системѣ Моммзена Вилемсъ не поколебадъ своимъ Экскур- сомъ объ асііесііо и огпатепіа. Напомнимъ, что у перваго огпатеп4а извѣстнаго ранга (напр. ргаеіогіа), если они пожалованы не-сенатору, то ни права домогаться ближай- шаго по старшинству чина (консулата), ни мѣста въ куріи ему не даютъ; если же нолу- чившій нхъ былъ и безъ того ея членомъ, то онъ переходить относительно Іосивишгіепііа въ соотвѣтственный разрлдъ сенаторовъ, по льготъ по сигвиз Нопогит все таки не имѣетъ. Напротивъ того, асИеФт іпіег ргаеіогіоъ пользуется не однѣми почестями, но и политич. правами бывшаго претора, слѣдственно можетъ выступать н кандидатомъ въ консулы. Единственный аргумента Виллемса (помимо голословнаго отрицанія связи „епіге 1е гапд вёпаіогіаі еі Іез Іоіз диі гёдіаіепі 1а Ъгі§-не сіез та^ізігаіигез" р. 632) формулировапъ въ вопросѣ: „диеі езі сіопс 1'аѵапІа§е Лопі ]оиіз8е Ѵайіесіиз іпіег сопвиіагез еі. диі п'аррагІіеппе раз аи зепаіепг Іюпогё йез огпатепіа сотиіагіа? „Авторъ поторопился отвѣтить „ Аисип! " Октавіанъ быль въ 43 г. айіесіт іпіег диаевіогіоз-, но-имѣлъ огпатепіа сопзиіагіа и потому (хотя особымъ постановленіемъ ему вдобавокъ было раврѣпіено „тгіѵ йтгатеіаѵ айт^ѵ ^бті^ѵш ѵб|аои Ѳаааоѵ ^тшѵ Ьека" Арр. Ъ. с. 3, 51) опт, по смерти обоихъ консуловъ этого года нелегально поступилъ, потребовавъ себѣ реііііопегп сопвиЫіпя, и встрѣтилъ отпоръ сената, почему и ношелъ съ легіонамн на Римъ. Меяіду тѣмъ, будь онъ ааіесіиз іпіег еоп.чиіагев, то могъ бы — если предположить и тутъ дарованную ему сеіе- гііав реііііотз — занять тотчасъ консульство и былъ бы сразу сотиі ііегит. Полагаемъ, есть разница! 2 ) Сіс. РЫІ. И, 8, 20^ Аи(; схегсііиз айітепсіиз аиі ітрегіит Дапсіит ^піі. диае еві епіт гаііо аиі; ^иі роіезі Гіегі иі; зіпе ітрегіо іепеаіиг ехегсііиз? Коп (^иой егеріит поп езі, ісі ехізНтапйит езі Йаіит. Егіршззеііз С. Саезагі, раігез сопзсгіріі, ішре- гіиш, пізі (іеаіззеііз... Ітреггат С. Саезагі ЪеШ песеззііаз, ^азсез зепаиіз йейіі. Оііозо ѵего еі піЬі! а^епіі ргіѵаіо — диапйо ітреггат зепаіиз Йейіі? .(Онъ дѣйствнтельно имѣлъ право изъять лице изъ подъ дѣйствія закона, но не давалъ ехіга огйіпеш назначеній частиыыъ лицамъ, что зависѣло отъ народа). С?, асі Вгиіит 1, 16, 7: Весгеѵі еііаш ітрегіит: сціосі диатдиат ѵійеЪаіиг іііі аеіаіі Ьопогійсит, Іатеп егаі ехегсііит Ьа- Ъепіі иосеззагіит. ^иі(і епіт еаі зіпе ітрегіо ехегсііиз? Со свойственною ему сжатостью