т I у 134 ■ * Т І I прёікййкѣ'^реМйнъ, выражавшаяся въ наказаніяхъ розгами, йѣ’кбііѣйбсѣбййій, въ подзатыльникахъ и проч., не возбуж- йМй’ѣъ'нйхтНІш ропота, ни дерзости, ни прекословія: они ВчитаДй бѣрбгость эту законною- думали, что такъ и быть слѣдовало; потому что и въ домахъ родителей за дурные пбсі'упк'п ихъ не гладили по головѣ. Грубое подчасъ обращеній1'учителей не возмущало ихъ, потому что еще въ ДВмашией средѣ, ихъ воспитавшей, большинство изъ нихъ бййакбмйігось и свыклось съ такимъ обращеніемъ.—Учителей' добЩлхъ и ласковыхъ они не только любили, но даже ЙлаВЬТбвѣлй предъ ними. Оказать такому учителю какую нйб^дъ усНу'гу; гй!споднить какое нибудь его порученіе,— соѣгКть напримѣръ" |;куда нибудь,—ученикъ считалъ для себя счабтіемъ И 'учйяйбь у такого учителя ученики съ осббйнньімъ прйлйжшй'іемъ.1Только къ жестокимъ учителямъ, каковйми, по предсѴнію, былй человѣка 3—4, ученики относились Ьѣ неДойблЬствРМъ; и ДщтіОтоУйъ Такихъ учителей они йе лМвйМт, :а тблѣкб 'бЫялйсйл НоОсвой ропотъ, недовольство й нелюобвь йъ'1нгімъ1-они тйшіи йѣщдушѣщщцей и только въ рѢ'Дйи'іѣ; йбкйючительныхѣ блуйаяхѣ* обнаруживали ихъ и вьЩажалй; дерзЬстінУ -ййй •пбДаией йисьмЦйной /жалобы емо- г! Ьиікржоіі и ннлро ило^<|і цгш«шрміі.нс[іі «іооі <п< сгаодо'і 06 «га I, .уатщодітп'.о м іггоонііі.ж«1’п отуйм и гліи нб'^І'І ГІШІѴІѴЭ(|П п н ѣ т И ЛУПІІ.НТОО УН ИКПНМНУГУ ну IIІНЩШЩОО Мі ЭЖЛД ИКНИ «ГУ ЯУИт іЩіД(|А ) Ви іА>1’іХ ІѴ.ВВТн \ >\ эыдоііоМ .НТО :1МЬЛННОІ»’( ШЛИ»ЛНО лбоьлклл уІНЭЦілДбо ооалт ктох « І <і Н» .«ыт» йоы,тндо(!0тчошенія.учениковъ .оштоняпд НЬУТИГ'( Н'0< <іпоя ЛИ , і/нтгеоп сОЛДЙЧ|УИ «гльногу ВНіиДШІѴУІ НЬІП’УІ.ПЦ УН , Г ысі ѵг/нн о 14» -ЛЧОЯЛТ лчій-кнапси 4~^ежду сооою на квартирахъ ученики жили дружно, пото варищеск і \ ‘ °д^лили!1вШВтѣ*нр4^ѣть‘а Ій1]’ЛТО ъ* аьтулн.Щ «шяляни«шврлн «гм ыоно ОТіЩ у <! і Уі-'іі ;(|ТУ НШІЙІМИГій \ .ШЛ'ІОСИЛ. ОНРЩЩУУ И НЬХМН И’ёи сылали третьему изъ роднаго дома лепеййекъ, мяса, яицъ, Г У! 4 п ид а
RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4