b000002182
336 ИЗЪ ОДНИХЪ ВОСПОМИНАНІЙ. но-людски!... Чого люды на Москву бі- гуть?... Дай попытаю: можетамъ и справді якъ люды живуть, да и насъ, дурней, по- у ч атъ ... А що найшовъ?... Одно тілько, що по улицамъ товкуться швыдко да бігаютъ, якъ тіжиды загрошим а... Вігають-бігають ці- лый день білый, а тамъ уси по угламъ разбі- гутся, въ одиночку—да и сп ать!... Вотъ то и М осква... Да у насъ того и на селі богато!... — А чего-жь бы вы хотѣли, панъ Полу- ботокъ? — Вотъ то и догадайтесь, пане, чего я хочу?... Мені жанка тежь каж е:— „И чого тобі, дурень, треба?... Лежи собі на печи, старый, да Богу молись,—отъ тобі и вся тр еб а !... А я одно кажу:— „Не ладно т а къ !... Э! не ладно!... Що-жь, говорю, жинка, хиба такъ и треба валяться на печи, поки ни сгніешь, якъ той песъ старый!“— „Ото-жь, дурень,—лается жинка.— Съ жиру бѣсишь- ся, старый ... Якъ раныпе ходывъ на ра- боту, такъ блажь въ головѣ не заводилась... А вотъ теперь какъ сыны всімъ управляютъ, такъ и задурилъ стары й ..." А я лежу, лежу, д а и с н о в а :— „Не ладно, кажу, ж инка!... Э, не ладно!... Да хиба-жь такъ люди живуть, якъ мы теперь?... Х е !... Пійдешь на гро- маду,—що тамъ?... Тілько за грошима бі- гають да бьються цілый вікъ: якъ заро- дився, тілько и зн а е ... А за гроши одинъ д р ^ м у яму копае, одинъ другого б ігае... Гдѣ на народѣ веселье?... Якъ тілько що— всѣ по угламъ бігають, мовъ к р о ты ... Ото-жь ж и зн ь!... Щ о съ народу зъ то го буде?Якого добра ждать?... Сердцемъ закам ен іе... Х е !.. Не т а к ъ ,д ід ъ говорилъ, встарину жили на У к р аи н ѣ !...А съ того инародъ былъиный: бравый, веселый, да сильный, да и съ гро- мады не б іг а в ъ ..,“— „А ты собі лежи, ду- рень, да и Бога моли, що сытъ, да живъ, да на паныцпну не гоняютъ, — кричптъ жинка, — дывись що вінъ придумавъ съ ж и р у !...“ А я усе свое: лежу, лежу, да и зновъ кажу:— „Жинка, кажу, а я надумавъ у Москву сходить: хочу пытать, якъ тамъ люды жпвуть и намъ зъ Москвы буде що, чи и і? ...“ Вотъ-то старуха моя сбѣсилась, якъ то ск а за въ !... А на той грѣхъ и умри у меня у Кіевѣ братъ двоюродный... Сов- сѣмъ былъ одпнокій: дѣвочка одна слѣпая осталась... А былъ богатый: постоялый дворъ держ алъ... Меня и вызываютъ до опекунства...— „Н у,—каже жинка, —теперь старый у мене совсімъ за д у р и т ъ !...“ Такъ и вышло: поіхавъ сначала до К іева, а т ам ъ и до Москвы сбіж авъ... Х е ... Вотъ онощо бываетъ, якъ мужику блажь въ голову за- бреде!... Х е-хе!... Що-жь, нане, выпьемте ще по чарці горілки, а? - — Выпьемте, панъ Полуботокъ. — Ото-жь гарн о !... Гарно, що вы пані не спѣсивый... Слава Тобі, Боже, що ц такого найш овъ!... А то ужь и горілкивн- пить не съ кѣмъ було мужику... Г е!... За- снівай, хлопче, п існю ... потишь старого!- крикнулъ онъ Гетману. Но Гетманъ упорно молчалъ. Старый хохолъ опять недовольно потрясг головой и самъ замолчалъ, изрѣдка покря- кивая и стрѣляя изъ-подъ бровей на Гетмана. — Т акъ вы, можетъ, хотите, пане, знать, съ чего такая блажь забрела въ голову старому дурню?— началъ снова панъ Полу- ботокъ, смачно и аппетитно закусивъ ста- канъ водки, какъ только смачно могуп зякусывать одни хохлы .—А съ того, пане, що такій дідъ у меня бы лъ ... А у мого діда былъ еще дідъ, который такъ давно жилъ, що и паньства не зналъ, и солдат- чины не бачилъ ... Вотъ какъ давно!...Ну, и поразсказавъ онъ моему діду, якъ тоді люды жи вали ... Може що и прихвастнувг старый, тай Богъ же съ нимъ, коли ему то, старому, въ утіху было,—добре розска- зувавъ! Старикъ снова оживился при воспомина- ніи о дѣдѣ и долго разсказывалъ мнѣ про старое житье-бытье на Украйпѣ. И чтоэто были за разсказы : тутъ и народныя преда- нія, и отрывки изъ нсторіи, и украинскія думки, и гоголевскій Тарасъ Бульба,—все смѣшалось во что-то до того прихотлпвое н невѣроятное, что только наивная непо- средственность стараго хохла могла прп- нять все это за дѣйствительную правду... И старый хохолъ быдъ такъ увѣренъ въ сущей правдѣ всего этого, что съ востор- гомъ передалъ мнѣ всю повѣсть Тараса Бульбы , которую онъ ирочиталъ когда-тои принялъ за настоящую исторію. Но вдруг^ онъ остановился, посмотрѣлъ на Гетмаваи на меня подозрительнымъ взглядомъ н, за- мѣтивъ, что я улыбнулся на его наивность, онъ сдвпнулъ брови п внушительно сказалъ. — Оттакъ жила громада у той вікъ!..- Х е !... Не бігали ни старый, ни х лоп цп 011 громады ... Уси туды назадъ вертались..' И було-жь усе у громады: и достатокъ, в веселье, и кобзарь ій пісни співавъ, и МУ„" зыка въ громады свій бувъ, и научены хлопецъ у громаді живъ, а не бігавъ п ан ьства...В о тъ то и весело было исампм хлопцамъ и дівчатамъ до вінця идтн, старымъ умнрать... Х е !... Що вы, пане, сміетесь? Може выдумаете, що вінъ справД дурень старый и есть, що правдукаж енР его жинка?... Э ! ..И старый хохолъ вида® виды: бувъ и я у науці, до цифири п гр моты дошелъ, да у б ігъ ... до дому, бо 0
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4