.іЙЗШѴ. 'Тд^і^^'Ор*^*:^*^-:-*| і'і^а'^і|и^^^^^^^^^^^^^Иц^шиііі__^^^^Я|^ИКСд^іЗДІД!х^іі^^~_^— — 60 — тіі, іяко поведѣно мн №сть отъ нгоуменА, гако лфб н кнщк прнндеть, не отъвры^н вратъ, то оуаге, аціб хоцібшн, потрьпн мало, дондеже 4 годъ Боудетъ веѵбрьннн. онъ же отъбѣціа: іяко щъ юсмь кнііі;;ь, то нлн мн« не отъврь^ешн; тъгдя н;;ннкъ вндѣтъ, н по:;навъ кнік^іа іего соуфА, н въ стрясѣ Бъівъ, N6 отъвры^б врлтъ, нъ Блженоуоумоу съпоЕсдАтъ тѴб. ономоѵ жб стокифю прбдъ врлтъі н тьрпіАцію, 0 СбМЬ ііодражАЮфю стго и вьрховьніялго апла петрл. н'^веденоу во бъівъшю томоу Англъмь НС тьмьнні{ѣ, н прншьдъшю 1€М0у къ домоѵ," НД6Ж6 Бсша оуѵбнніін іего, н тъдкъноукъшю №моу въ врата, н сб рАБЪінн, н;;ннкноуБъшн, вндъ Петра стоіаціа, н 3 радости же не сЗвры^е воротъ, нъ текъшн, повѣда оуубннкомъ прнходъ юго. тлко же н сь сЗ страха не с&врь^е вратъ, нъ скоро текъ, повѣда Блженоу5 оумоу холюБьца. таѵе Блаженъін ншедъ н вндъвъ кнга^д, н поклоннсга іемоу, н по снхъ наѵатъ глатн іемоу холюбьць: «о како, юуб, рпрефенне твое, іеже гдть ѵбрнорн;;ы|ь снн, кино афб н кищь прнндеть, не поустнтн іего; влженъін же ёкъщл: сего радн глють, влдко влгъін, повелѣнніе то, іакоже да въ годъ полоудьньнын не нсходіать вратнкх н:;ъ манастъіріа, нъ поѵнноуть въ то времіа нофьналго ради славословніа. твоіс же богомь подвнжьноіе тъфанніе къ сткн блдуцн нашей Бцн Блго н дшн твоіен на оусп«хъ, н мъі же ведьмн радоуіемъсіа о прнхожбннн тБОіемь. таѵе по снхъ, шедъшема нма въ црквь н сътво6 рнвъ млтБоу, сѣдоста. тн тако холювнвын кнм^ь насъіфашесіа медотоѵьнъінхъ тъхъ словесъ, нже нсхожаахоу с9 оустъ прпдвьнааго оца нашего, ФвсФдосніа, н велнкоу полы^оу прннмъ отъ него, нде въ домъ свои, славіа ва. н отъ того дне большннмн наѵатъ дюбнтн н, н тако нмпше №го іако іеднного & прьвъінхъ стъінхъ оць, н вельмн послоушааше іего, н творіааше всіа повелѣнаіа іемоу отъ велнкааго оца нашего, «'еюдосніа ..... 7 Н се въ іедннъ днь шедъшю велнкоуоумоу оцоу нашемоу, «еюдосню, нѣкоторааго ради ороудніа, къ холюсь цю кніа^ю Н2;іаславоу, далеѵе іемоу соуфю отъ града, таѵе іако н прншьдъ, н до веѵера оумоуднвъшю іемоу, ороудніа ради, н повелъ холюбьць, нофьнааго 8 ради посъпанніа іемоу, на бо^ѣ допроваднтн н до манастъіріа іего. н 4. вндъть, съповсдяіъ, достигат. наклон., § 137. — тща іего соѵфя: узнавъ, что онъ князь. — подряяглтн требуетъ вин. над.—тьмьннцѣ, вм. тьмьннця, род. п. ед. ч.—рлвынн, вм. рабыня, § 61. —повкдл и проч. повѣдадъ блаженному, т.-е. Ѳеодосію, о Христолюбцѣ, т.-е. о князѣ. 5. нлтатъ: нлѵд прош. вр. ед. ч. 3 л., съ наращеніемъ -тъ, § 42. — врлтнп имя собират, въ ед. ч., согласуется во множ. ч., § 151. —поунноуть почіютъ, съ првмѣтою ни, § 37. 6. Бодьшннмн нарѣчіе, еще болѣе, § 86. 8. во^шн №Г0 возница, нзвощвкъ. — вндѣвъ н его.—пороздьнь полногласн. ^-^"С-%й^^;
RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4