4.7З ВЪ. ВЪ. 474 казпѵі,. Улож. ііі. Ъ. —Идттъ впру. Вѣрипть. — Яти впру. Призііавать за справедливое , чию друіой говорнтъ. He лша впры словеси еео. ГГсал. іо5. 24. — -Изъ вѣры еъідти. Извѣрішіься , лпшнться ДОБЬрСІІІІОсшп. —ОтЪатъ ita впру. Отдать ла прпсягу, па совѣсть, на честиосгаь другаго. — ВЪати впру, сшар. Прпсяіпуть. Кормі. въ Нолюка/ю/іт. Вірптель, я. м. з. Мпргппелъпица, ы. ас. 6. Кто кому вѣріітъ , прспоручаетъ что по какому дѣлу къ произведепію илп исполнеіцю особымъ БЕріОЩИМЪ ішсьмомъ. ВѢріітелыіын, ая. ое. Вѣрющій, свпдѣшельсшвующііі о препорученііі кому какого дѣла. Впрателыіыя писъліа. В-вріітнся, гл. сгар. Подавагпь прнчішу віірпть, въ вѣрѣ у кого находнться. Мо славп отіей суЪіл лріиіпи впришисл. 1Т];сіі. Св. Амвросія. Вірнтся, гл. безл. употреб. съ огарпцаиіемъ. Міт певпритсл, ш. с. ые ыогу повѣригаь. Вірить, (п. вр. втърЮу вприіиъ^) гл. д. і) Почпгаагаь, прпзпавашь, пршпімать что за исшішу. і) Надііяшься, уповать, падежду имѣть на кого. 3) Вѣру имѣшь въ кого. Впритъ въ истиниаго Ііога и свлто.ііу его пролшслу. 4)]Мпіішь, думагаь, иыслвшь. 5) Довѣрсшюсть къ кому пмЬгаЬ; полагашься на кого въ чемъ. Вѣрно, пар. Точпо, нсшпішо, пеложно, справсдливо, исправпо, безъ обмана. — Навпрло я ппвпрнос, нар. въ просшор. ^'оже, что впрію, Пючио шакъ, безъ всякаго сумпѣиія. Навпрno такъ было. Вѣрпоподдашшчески, пар. Каісъ вѣрпому подданному ирпличпо, должио, падлежнтъ. ' В-бріюпбддлшшчЕскш, ая. ое. Вѣрноподдашюму своііствснньш , прнличныіі. ВпрнопоЪЪаічтгсскій, Ъолгъ. В-ЕРИопбддАііпый , ая. ое. ГІрндасптся каждому граждапнну, обязанному служнть своему Государю. Вірппсть, и. ж. у. і) Справедлнвосгаь. а) Надежность, нпдѣяпіе, довѣріе, довѣренность. Отпрывалй тайнал , погубллетъ впрностъ. Спрах. 27. іб. 3) Твердосгаь, постояисгаво, непоколебнмость въ нсполнснін обѣщанпаго. 4) Точиость, исправпосшь. Вприостъ сіетовъ. Вірный, ая. f>e. —рсісѣ) рпа. рно. і) Надежньій, исшннный; тотъ, на котораго въ чемъ положншься можно. Впрнъш другъ въ ucctacmiu познаетгся. 2) Отиосигаелыю къ вѣрѣ: псповѣдающііі Христіапскую вѣру , послѣдующій ХрнсшіапсЕ.ому благочестію. Свлтитсл жспа певпрна о мужи впрнп. і. Корппѳ. 7. і4. 3) въ Сл. нар. Вѣрующіи, ииѣіощііі чему вѣру. Пренеси рупу твою въ ребра люл и ис буЪи нс впреиъ, но впренъ. loan. 20. 27. Bbi'Obahie, я. ср. 4. Надѣлпіе, упованіе, призиаваніе чсго за iicmiiny. В-ірователь, я. м. і. Кто прпзпаешъ чшо за нстииу. Bj'tpobatii, ть. [n.wp. впрую,ешинегпъ}) гл. д. 32. і) Въ кого пли ео %то: нмѣшь вѣру, припнмать съ покорпостію духа все то , чему паучаегпъ цсрковь православная. Впрую ео едітаго Бога omiifO, ввеЪероісителл. і. чл. Сѵмв. а) Коліу илн ъем/уі въ кого плн ео ѵто: Почитать что справедлнвымъ, пеложнымъ; прнзнавать за нстииу, имѣшь къ ісому нли чему вѣру. Лп' рова Аврааліъ Вогу, и влттісл еліу въ правЪу. Быт. 6. 1 5. Иокайтевл и впруйте ео Евалігсліе. Марк. і. і5. Бйроватъ въ Бога. 3) Коліу, геліу: Надѣлться, чаяіпь, уповашь, не сомнѣваться о событін чего. Впрую віідпти благал ТЪстьоЪнЛ на зс.пли живыхъ. Псал. 2б. іа. Аще тѣл люлиѵгъ врагъ твоіі веліиліъ гласоліъ, пе впруй еліу. 4) Думать, мнншь , мыслнніь, держаться какого мнѣпія. Опъ впруетъ лсти вся. Римл. і4. 2. Часть ипкую . сихъ впрую быти. і. Корппѳ. іі. і8. В-ёровлтися, гл. cmp. Въ вѣрѣ у кого находшпься. Впроеасл еъ ліірп. і. Тпм. 3. іб. Віроимлніе, я. ср. 4. Тоже, чгао епроЛтіе. Віропмецъ, мца. м. і. Легкомысленпый, склонный, скорып къ вѣроятію. Вііроіімно, нар. Вѣрояшно, почпшая что за правду. Вироіімныи, ая. ое. Дсгковѣрпый, скорын къ прпзпанііо чего за пешішное. Вѣроіімство, а. ср. 3. ./Іегковѣріе. В-вРолбмЕцъ, мца. Клятвонреспіупппкъ; кто нарушаетъ клятву, даннос кому честное слово. В-Еролбмно, нар. Кляговопрсступпо, измѣшшческп. Виролбмпость, и. ж. 7- Ііосшупкн безсовѣсганые, прошпвные снраведливоснш, обязанноснш и чеспшоспіи. ВѣРолбмный, ая. ое. —меиъ, мпа. мно. Кляшвопресшуішы^пехранящійтор-
RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4