b000001425

чайшему озлобпенію не со стороны самого царя, а со стороны многихъ начальниковъ, священноначальниковъ и учителей, которые, по зависти къ намъ, заподозривали насъ въ разныхъ ересяхъ, жепая благое во зло пре- вратить ж дѣло Божіе въ конецъ погубить: не потому, чтобъ они были очень учены или исполнены духовнаго разума, а такъ понапрасну про- несли о насъ злое слово. Эта зависть и ненависть принудили насъ по- кинуть нашу землю, родъ и отечество и бѣжать въ стороны чуждыя, незнакомыя» Слѣдить подробно за судьбою Ива- на Ѳедорова съ Мстиславцемъ за грани- цей въ нашу задачу не входитъ: они и тамъ продолжали «сѣять духовныя сѣ- мена», основывая типографіи во владѣ- ніи Ходкевича, въ Острожскомъ Замкѣ и во Львовѣ. Хотя и пользовались наіпи книгопечатники почетомъ и покрови- тельствомъ западныхъ магнатовъ изъ православныхъ, но это не избавило ихъ отъ необходимости, «шествуя въ путь» изъ одного мѣста жительства въ другое, «многи скорби и бѣды обрѣтать» и пе- реживать «вся злая и злыхъ злѣе». Ко- нецъ Ивана Ѳедорова напоминаетъ судь- 6у Гутенберга: типографію его описали за долги въ то время, когда кредиторы убѣдились, что хозяинъ ея уже не мо- жетъ служить надежнымъ нлателыци- комъ процентовъ. Впослѣдствіи печат- ныя принадлежности Ѳедорова были пріобрѣтены Гедеономъ Балабаномъ для просвѣтительныхъ нуждъ львовскаго братства. Но дѣло, по нуждѣ по- кинутое Ѳедоровымъ въ Москвѣ, пусТило здѣсь жизненные корни, которые давали ростки даже въ самое тяжелое время русской дѣйствительности. Уче- никами и наслѣдниками дѣла Ивана Ѳедорова въ Москвѣ были Андроникъ Невѣжа и Никифоръ Тарасіевъ. Въ 1568 г. царь приказалъ построить новый печатный дворъ, уступавшій, впрочемъ, по своему оборудованію первому. Здѣсь названные мастера напечатали Псалтирь, но въ І57 1 Г0 ДУ и эта *ипо- графія погибла въ стихійномъ пожарѣ, уничтожившемъ добрую часть Москвы. Иванъ Грозный, пересилившійся въ слободу Александровскую, въ своей новой резиденціи устраиваетъ маяенькую типографію, гдѣ тотъ же Андро- никъ Невѣжа тиснетъ на бумагѣ псалмы Давида, видимо, для успокоенія «мятущагося духа» русскаго Саула, уже составлявшаго подъ звуки этихъ псалмовъ проскрипціонные списки жертвъ своей маніи преслѣдованія, Вскорѣ, впрочемъ, пѣніе псалмовъ смѣнилось шумомъ пьяныхъ оргій и стонами истязаемыхъ, и типографскій станокъ на Руси не подавалъ при- знаковъ своего суіцествованія вплоть до воцаренія Ѳедора Ивановича. Послѣдній выразилъ желаніе, «дабы царство его исполнилось Божествен- G!A»yC» "«б^ТЬ Н^ІНВЛАі Wtitifft HAtMJk . тд , тчшшіпммгѣ «тдпдгд • п> 5(Л'£нГ(ЛѴ& КЛГ»чѴн84Г« ША НвМН й«а t'iim . НЕЛПШЫМКМЪ П^О«фН1НДП МАКА(ІЛ. ЛЛНТ^ПМНТД в«А ftftH - щЖ(Л «НАОА «Ч«ТДВН«А , BlUfTuitHiptMirfAtfi МШ(Ь'І . бІЛ^Т» , >С О ПЦМі . й1Т«НД»А ТЧ ЛЪТІ ГА/ЫТВАІГ» • QrAJW «уЕ» HtT6 Ш НАІАГг П^й^^ТН йіЛХТ, , Ш nfl^'tuiAVC ііхн оолісл/ніа. f д«т« вл&ѴднфДпгА нлм • н*шсд/и«г»т«гігѵС^а . нѴы5лін/гнігіндчдль ннкі % niiu'.nn) ішааншгъ , жучитмь . MTIfUl ПЛПМЪ ZAtHlTH fAAH А»НІГІА HfllH пмишллли , хіталн ем -it ьіалі nfia/A AlA "'Mm НА«1 Ю&МЛА HUTf ТвА Н 112

RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4