b000000575

— 569 — ' \ Двойств, число сохранилось въ скудныхъ остаткахъ: осгу, изгу, г§се, (Ілѵіе зсіе (стрслв. двь сътй ), 8Іо\ѵіс въ пословицѣ: таЛге] §іо\ѵіс (І ойс (іѵѵіс «Іоѵѵіе Замѣтимъ местное Іггу гЧѵіёгга и срв. съ этимъ аналогичный явленія другихъ славянскихъ языкоиь стр. 266, Зі2, 397^ и IV, 4-2. Подобно тому какъ въ чешскомъ, и здѣсь Форма хвор. пад. двойств, числа въ народномъ языкѣ иногда употребляется вм. тв. пад. ми. ч.; ші^сігу Іакота вм. Іаваті; и здѣсь твор. п. долѣе сохранилъ Форму двойств, числа, чѣмъ дат.: г§кот, г§копіа (стрслв. ржкама); осгот, икгот и осгута, ивгута (стрслв. оѵнмл, оуіинмд). Форма на оша употребляется только въ роли тв. над., и, само собою разумѣется, также для мн. ч. — - двойств, ч. уже не чувствуется: полоша, га (Ьѵіеггота; 8 Іепіі гшёггоша, 8 Іггота ^оѵѵоша, рггесі эгезсі піесі/іеіоша Маіігюѵѵакі I, 4-8. Чѣмъ старѣе памятникъ, тѣмъ болѣе въ немъ Формъ двойств, ч,, которыя однако уже в ь XVII в. встрѣчаются рѣдко: йиаііз гаги8 е8І ѵакіс еі ѵіх асІЬіЬеІиг іп поті- піЬиа 8Іпе ёхрге88а арріісаііопе питегі; іп ѵегЬіз аиіеш еі ріопошіпі- 1 Теперь говорятъ па зіоѵѵіе. Ваисіоиіп сіе Соигіепау. Еіпі§е Шіе сіег ѵігкипд ііег апа1о§іе іп сіег роІпібсЬеп сіесііпаііоп. Веііга§е гиг ѵег- §1еі сЬепсІеп 8ргас1іі'ог8СІііш§, Ь. VI, 8. 67. (Однако у Мицк,, Рап Тасіеиаг, Кз. VII, ВіЫіоІека ріваггу роізкісіі, \ѵ Ъірзки, Т. XI, аіг. 174, - сЫіе, а- не па). Въ народѣ до сихъ поръ сілѵіе Іесіе, что встречается также у писате- лей, доііускающихъ и іігу Іесіе, егіёгу Іесіе. Доиынѣ иногда слышится (ілѵа кигуіегка, Веііг., VI, 67, 65. ОЬа копса піа]^с КосЬ.,^ Ренотепа, \Ѵо2у; ій пш рггузгіу сЬѵа кгбіа 2агІ райбкі, Рга§піеп1а аІЬо рогозіаіе різта .1. Косіі., ѵ Кгакоше 1612, віг. 6; „оіо сіѵа §Т082а" Сгбгп., Бтеогх. 182 (Ьіпсіе, подъ ріепі%(І2). Въ Лясовскомъ говорѣ (влѵага кзотеака \ѵ окоіісу ТагпоЬгге^а, 8Шс1у]ит сіуаіекѣоіооісгпе бгутопа Маіизіака. Когргаѵу і зргачѵогсіапіа г ровіесігеп Ѵчсігіаіи й1о1оёіс2пе§о Акасіетіі ішііеі^іповсі. Т. VIII, ѴУ Кгако- ■ѵѵіе 1880), слышится сіѵа хРора, а въ иѣснѣ поютъ сіѵа р"о8Іа; тамъ же старики довольно правильно употребляютъ дательно-творительные гаткота или 2;атка е іпа, кга^ета, гуЬа ѳ та, п и оста или . и и оса ѳ ша и т. д« въ двойн- помъ значеніи,- 8Іг. 133; вышеприведенная поговорка у нихъ звучитъ тосігу §1оѵе сіойс сіѵа зіоѵе, 8Іг. 77; у Брліезинцевъ: сіѵа §агса, сіѵа когса (втѵага Вггегіпзка віагозіте Корсгускіш. 8іисІ. сіуаі. Кот. 2а\ѵі1іп8кіе§о. Тамъ же, стр. 214). Бескидскіе горцы постоянно говорятъ оЬіе посіге, йлѵіе кго\ѵіе, , оЬа копіа, йѵа §агоа и т. д. .1. Корегпіскі. Зрозіггейепіа пасі лѵіайсіѵѵовсіаіпі і§2укотеті ^ѵ то\ѵіе ббгаіі Віезкісіо^усѣ. Когрг., і. ІП, віг. 363 — 364. Пр. ред.