b000000240

276 — 6Г0 tWfKCBHH 6f м КНГНИ ПШ MOtl и кнжд и лі пд прокопх григоеви ПОІСКДБИ и л\ д пну прркопа слоне МОВН И Щі пнд прокопд XunoBe" чннечи пд ^дле бДН ^ кеко поте д и ^ лідло бго j/nfjJHK^ пойдлглесм ЗДБии зрлАои іир^том w голо припрдвінн «?гнб злл\о ш^оТски ндргддг moj спдли ^ОТЕЧИ W НЕЛДКІ/ ПДСК^І» AUHf ПрНПрДКИИ нЫ» шкод^ ^чннйн и ндіворгцк лѵо тдкГ іигне пофдк^ бчинн npt" пно прокопо гри. гоейичо шлгатнчо ^чтнбьГ которын лнтм кнзи К^ПСКОГО ДБД ДО КНГНИ 6f м ПИ- еднме д трстн ли пнд кнрилд з^ецоского НДМЖИКД ІІОБЕСКОГО ДО ПНД ^МЕЛШКОГО » ,; ^ ^ - ^ f ПИСДНЫ ГЛЭЖЕЕНН 6f м КНГНИ ГДНЫ ДЕСПО- »ГОНЫ ШЛЕХНО А»Х 0 НЛрМДЕ ПЕрЕДОНОИ ПО- ДОГКИ И ПрОСИ НДДЕНЕ ПНД ГТДНИЛДБД ^/МЕ. ліского дкьТ Ш ГДКО T^W ^ДЛОБ^ И ІѴПО- БЕДДЕ 6ГО ТД Те" И ТЫЕ ЛНТЫ W КНЗИ купского ДО КНГНИ £i М ПНЕЕ 6ГО ПИСД- ньге и ли ндліеникд кнзгл купского 6ГО ЛІ КОБЕСКОГО ДО НЕГО ПИСДНЫ БКНГИ КГрО- СКИЕ БПИСДИ кдзд w ТМ ЛИСГО ШГЛЕДДШИ Н ДОСТДТОНЕ И^К ПЕрЕ^ СОКОМ БЫЧНТД ДДБ- ши гако ждлок^ и іиповЕДДЕ gro и ткіе ДИТМ СЛОБО W СДОБД БКНГИ КГроСКИЕ БПИ. СДИ БЕЛЕ КОТОрЫЕ ТДСИ БЕОКЕ МДМ Л\ЛТИ- ВДИ КНГНЕ ШТО БМ рДЧИ ПНСДТН ДО МЕНЕ ІѴНЕГДКО ЕД^ЗЕ СлЬѴи БМ БЕЛІОгКНОГО^МЕДИ МКОБУ НЕЛ1ДЛО здкоАиши іѵ Hfro BT j' н БОЛ1Е10 ЛДОЕ БКОЛМ Ш ИНО рД БМ W TO БЕДДИ И И ТДКОБОГО ідЬѴи БЕЕСЕ НЕМД пвсалъ письмо къ княгинѣ, ея милости, a теперь писалъ панъ Зубцовскііі , ходатаи- ствуя объ этомъ измѣвникѣ. А видѣлъ Ѳедька Голодовича въ Ковлѣ слуга, под- скарбій ея милости, княгини, моей госпо- жи, и кназей ихіг милостей, Прокопъ Гри- горьевичъ. Ѳедько Голодовичъ сидѣлъ, по- диваючи^ въ домѣ жида Аврама Якововича, и похвалялся, говоря пану Брокопу: «панъ Хмель ѣздитъ съ большою свитою, но я и съ малою его перегоню.» Сверхъ того, Го- лодовичъ похваляется погубить меня измѣ- ною, отравить ядомъ, сжечь находящіпся въ моемъ управленіи Несухоѣжскій замокъ, чтобъ навлечь на меня немилость панскую и причинить мнѣ вредъ. Онъ похвалялся также предъ паномъ Прокопомъ Григорье- вичемъ , почетнымъ шляхтичемъ , сжечь и" мой собственный домъ.» Упомянутыя выше два письма князя Курбскаго къ княгинѣ ея милости, а третье намѣстника Ковельскаго, пана Кирила Зуб- цовскаго, къ пану Хмелевскому, слуга ея милости княгини Ганны Деспотовны, Олехно Духовъ, представилъ мнѣ въ урядѣ и про- силъ отъ имени пана Хмелевскаго, чтобы я првказалъ вписать въ книги гродскія какъ его объявленіе, такъ и самыя письма, то есть два письма князя Курбскаго къ княги- нѣ, ея милости, и одво письмо Ковельскаго намѣствика къ паиу Хмелевскому. Я, раз-, смотрѣвъ представленныя мнѣ письма и приказавъ достаточно прочитать предъ со- бою, велѣлъ слово въ слово записать ихъ, вмѣстѣ съ объявленіемъ пана Хмелевскаго, въ гродскія книги. Эти письма написаны такъ: Милостивая княгиня! Изволишь, ваща милость, писать ко мнѣ о какомъ то слугѣ

RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4