b000000218

234 III. 5. СИаегеа. А іііірію, III. 5. СЬ. Кйтдиіз Ьіс езі? пётоБІ. Iтт^иІ8 Ьіпс гае зедиііиг? пето Ьогаозі. Іатпе гигареге Ігбс Іісеі юі §ай(ііига? рго Ійррііег, ^пс ёзі ргоГесІо, іпіёгйсі диот рёгреіі те рбзвит, 550. Ке Ііос §ай(ііит сопіагаіпеі ѵііа аё^піисіше аіідиа. 8ей пётіпегапе сйгіозит іпіёгѵепіге пйпс тіііі, 5. Третья лирическая иартія, см. Введ. гл. VI стр. 86.— Изъ дома Ѳаиды, въ кос- тюмѣ евнуха, внскакиваетъ Херея, внѣ себя отъ радости, что такъ скоро до- стигъ своей цѣли. 548. Штдиів Ыс езі? петовР.'. въ отвѣтахъ лишнее на нашъ взглядъ езі обыкновенно повторяется, ср. Ріаиі. Тгін. 70: пшжцнк езі Ьіс аііиз ргаеіег те аЦие іе? Жетозі. РЬ: 852: зей ізпе езі диет диаего аппоп? ірзизі Еип 545: із езі ап поп езі? ірзиз езі. Вообще въ комедіи, особенно у Плавта, опущеніе глагола езі обставлено извѣстными условіями; езі опускается 1) въ короткихъ вопросахъ диМ Ьос? диісі ііа? ііапе? дииі пипс? диісі іііис? диій ізіис? 2) въ восклнцаніяхъ: Ьепе Ьегсіе Гасіпш, !ас1ит оріите пр.; 3) въ оборотахъ, со- ставленныхъ съ диапішп: шігиш, пітііш, іттапе, інсгейіЪіІе диапіиш; и въ тігит пі, Агкі. 598. Еип. 343; тігит диіп; шігит, какъ Ліиі. 755: тігит ѵего; Наиі 245: тіпите тігит; Нес. 160: поп ейероі тігит; іЬісі. 220: ті- питедие а(1ео тігит. 4) въ роіе, роІІ8=роІезІ, заііпе иі. ср. Кіізсііі Ор. II, р. 609 здд. — Што ѣтозі: ср. РЬ. 591. Ай. 259. Нес. 281, для большей силы вм. пиііиз Ьото; этотъ плеонастическій оборотъ (ибо одно уже пето— пе+Ьото) однороденъ съ оборотами пето диіздиат Еип. 226. и встрѣчается даже у Цицерона, н. пр., N. Б. I, 28, 78. асі ішп. XV, 10, 2. точно также соеди- няется и диіздиат Ьото, Апй. 245. 549. Нитреге кос дашМит: гитреге съ значеніемъ дѣйствительнымъ, какъ Ѵег§. Аеп. II, 129: гитреге ѵосет. XI, 377: ѵосез. IV, 553: гитреге диезіиз. 8і1. IV, 458: гитреге ^етііит; и сложный глаголъ егитреге встрѣчается такъ, н. пр., Сіс. ай АН. XVI, 3, 1. Саез В. С. III, 8, 3. Ілѵ. XXXVI, 7, 13. 550. ІѴмис езі рго^есіо, диот—ровзит: иногда въ главномъ предложеніи не обозначено особымъ словомъ время, которое опредѣллется слѣдующимъ при- даточиымъ предложеніемъ, Аікі, 151: ргоре айезі, диога аііепо тоге ѵіѵепйитзі тіЬі. Нес. 543: аі роі іат айегіі, зе диодие еііат диот осіегіі; но обыкно- венно въ главномъ предложеніи время обозначается существительнымъ, нарѣ- чіемъ или мѣстоименіемъ указатедьнымъ, Ріаиі. Еисі. 664: пипс ісі езі, диот — поз Іепеі. Ріаиі. ар. беіі. III, 3, 8: пипс іііисі езі, диот — гезропзит сіаіиг. Въ придат. предложеніи, какъ въ чисто временномъ, глаголъ ставится въ іпсіісаі., если же попадается сопіипсііѵ., какъ Ріаиі. Сарі. 516: пипс Ший езі,