b000000218

190 П. 3. Ра. Іпсбттойе Ііегсіе. Сіі. Ітгао ёаіт ѵего МеІісіЬег; Кат іпсбгагаойа аііа зйпі йісепсіа, Рагтепо. Шит Идиеі тіЫ сіёіегаге Ьій тёпзіЬиз 8ех зёріет ргогзига поп ѵійіззе ргбхитіз, 330. 40. „какъ же мнѣ не знать его, еще бы не знать!" ср. Наиі:. 907: СЬ. Ьеш, СИ- піа Ііаес йегі ѵМеѣаі? Ме. ^иі(іпі (=конечно еще бы). Аікі. 315. Еіш. 673: Ру. НаЬеп Ьотіпет, агааЪо? РЬ. ^^1Іс^ пі ЬаЪеат? РЬ. 813. Асі. 573. 726. У ІГлавта оба слова часто разъединяются рег Ітевіп, Міі. 1111: дик! е§о пі ііа сепзеат? іЬісІ. 1300: диісі е^ѳ пі Йеалп? Рвепй. 95. 631. и у Теренція н. пр. Наиі;. 529: ^ш(і е§о пі всіаш? 328. Ітто епіт ѵего: ітто отвергаетъ предыдущее, какъ нѣчто слиш- комъ слабое, епіш ириводитъ причину упраздненія предыдущаго, а ѵего под- тверждаетъ истинность того, что ставится на мѣсто прежняго. Здѣсь, н. пр. „нѣтъ (не только неудобно) ибо (то было по истинѣ несчастливо"), или мы сказали бы: „какое неудобно! просто несчастье"! Ср. РЬ. 528: Ап. віс Ьипс гіесірі! Во. Ітто епіт ѵего, АпіірЬо, Ьіс те Йесіріі. Ріаиі. Сарі. 605 8^.: іиЬе те ѵіпсігі ііісо, (іит івііс іШет ѵіпсіаіиг. Ту. Ітто епіт ѵего, Неоіо, ізііс, диі ѵоіі, ѵіпсіаіиг. Такое же значеніе, хотя пѣсколько ыенѣе сильное, принадлежитъ соединенію ітто епіт безъ ѵего, ср. Апсі. 823. РЬ. 338. 330. Ілдиеі тіЫ йег'егаге:— -Ііциійо роввит йеіегаге, ср. Сіс. іп Ѵегг. IV, 56, 124: сопіігтаге Ьос Іідиійе, іисіісез, рознит. Тег. Апй. 729: иі; Іідиісіо роззіт (всіі. іигаге). — Ыдиеі (— явствуетъ) и поп Идиеі есть юридическіе тер- мины, посредствомъ которыхъ судья обълвлялъ, что онъ или понялъ дѣло до- статочно ясно для произнесенія приговора или что не успѣлъ себѣ составить вполнѣ яснаго представленія (поп Іідиеі). Сіс. рг. Сіиепі 28, 76: Ьотіпев за- ріепіев, диі педие аЬзоІѵеге Ьотіпет посепііззітшп розвепі,, педие еит, сіе дио еззеі огіа зизрісіо, ресипіа орридпаіит, ге іііа іпсо^пііа, ргіто сопйетпаге ѵеііепі, поп И(|иеге сііхегипі,. Сіс. рг. Саес. 10, 29: іп ео соизіііо, сит саизат поп аийіззеі; еі роіезіаз евзеі атрііапйі, сііхіззе зіЬі Іідиеге. Понятію Идиійо іигаге противополагается реіегаге, ср. ОѵЫ. ех Ропі III, 3, 49. Веіегаге: глаголъ іигаге — единственный, въ которомъ коренная гласная и (притомъ долгая, происшедшая изъ сліянія ом, Согззеп 2 , I, р. 366) въ сло- женіи подвергается измѣненію: она переходитъ въ болѣе родственную для со- гласной г гласную е и сокращается (Согззеп 2 , II, р. 202 зд. 423.) Такъ встрѣчаются рядомъ болѣе древняя форма сіеіиго, Ріаиі. Кисі. У, 2, 49. ОеП. IV, 20, 9. I, 3, 20. и йеіёго, Ріаиі. Меп. 816. Тег. Нес. 771. точно также регійго, Ріаиі. Тгис. I, 1, 9. Мегс. III, 1, 42. Роеп II, 3, 4, V, 4, 72 и упот- ребительное въ классической прозѣ реіёго рядомъ съ прилагательнымъ регій- гиз. Что касается значенія, то (Іеіегаге— ѵаісіе, запсіе іигаге, ибо сіе въ сло- женіи съ глаголами часто служитъ для усиленія значенія простаго глагола, ср.