b000000218

54 Апй 271. е§оп іё Апй. 504. е§оиі;ітео Наиі. 999. е§оп? Нес. 214. е§оп диісдиат Еип. 153. 4. Въ области частицъ: та^Тз сбпйпепз Еип. 227. тіпиз пбіиз Еип. 756. тіпиз диат Нёгсиіез Еип. 1025. заііз Іаййапі Еип. 475. за- Ьіз сгёйіз Еип. 702. 703. 1049. епш саѵе Еип. 749. епші зі асі Еип. 740. диісШтзі: рагазііиз Еип. 228. Іатёп зі Еип. 887. Пап ІёрИиш Еип. 1016. арий ТШйет Еип. 1053. Указанное сокращеніе послѣднихъ слоговъ ямбическихъ словъ объ- ясняется, главнымъ образомъ, вліяніемъ грамматическаго ударепія, на- ходящагося на нервомъ слогѣ. Но, сверхъ того, были еще нѣкоторыя условія, способствовавшія сокращенію долгихъ по положенію слоговъ. Во-первыхъ, у Латинскихъ комиковъ юиѣа сит 1і^иі(іа (кромѣ сіі, §п, §т въ дѣйствительно Латинскихъ словахъ) не составляютъ позиціи (ср. Согззеп 3 II, р. 616 з^. КіізсЫ Оризс. II, 515, 585 зд. Еіескеізеп Кгі(;. Мізсеіі. р. 35), Іасгітиіа Еип. 67. тегёѣгісит Еип. 48. гезрбпсіеаі. го§а Еип. 691. педие а§гі Еип. 970. Во-вторыхъ, одна изъ особенностей Латинскаго языка состоитъ въ томъ, что согласные звуки, особенно на концѣ слова, произносились такъ слабо и невнятно, что нѣкоторые изъ нихъ нерѣдко совершенно терялись при произношеніи. Къ такимъ согласнымъ принадлежатъ: 1. Звукъ т. Ргізсіап. I, 38 (Кеіі р. 29): >т оЬзсигпт іп ехіге- тіШе йісііопит зопаі®, вслѣдствіе чего онъ у всѣхъ Латинскихъ по- этовъ всѣхъ періодовъ подвергался элизіи передъ слѣдующею гласного; Ргізсіап. іЬісІ, (Кеіі р. 29 зд.): йпаііз йісііопіз зиМгаЫіиг т іп теіго ріегитдие, зі а ѵосаіі іпсіріі зедиепз йісііо . Тоже говоритъ и (^иіпі;. IX, 4, 40: аЦиі еайет Ша ІіМега (т), диоііепз иіііта езі еі; ѵосаіет ѵегЬі зедиепйз іЧа сопііп^іі, и! іп еат Ігапзіге роззіі;, еііатзі зсгіЫіиг, Іатеп рагит ехргітііиг педие епіт ехргітііиг, зей оЬзсига!иг«. Эта не- отчетливость произношенія естественно повела къ тому, что въ народной рѣчи конечное т часто отбрасывалось вполнѣ; если въ Аррепйіх РгоЬі (КеіГІѴ, р. 199) мы находимъ наставленіе, что говорить слѣдуетъ «раз- зіш поп раззі, пптдиат поп пшпциа, ргійет поп ргігіе, оИт поп оіі, ійет поп Ме«, то, очевидно, авторъ этой аррепсііх предостерегаетъ насъ отъ употребленія такихъ формъ, которыя были свойственны небрежному произношенію народной рѣчи. Въ написяхъ всѣхъ періодовъ сплошь да рядомъ находятся примѣры опущенія конечнаго т, см. Согйзеп 2 I, р. 267 — 271, 272 — 275. Слѣдовательно, если въ Латинскихъ комедіяхъ ко- нечное т со слѣдугощею согласною не составляетъ позиціи, то потому что оно не слышалось въ произношеніи, потому что въ обыденной раз- 1