b000000218

приходится: и болѣе важное утрачено въ этомъ переводѣ! Чт5 же ка- сается общаго вопроса о целесообразности предложенной вставки, то вѣдь ргітит именно въ тонѣ памятника, и было бы даже странно, есіибъ нѣчто подобное не стояло здѣсь, когда сопоставленія съ прош- дымъ Августъ дѣлаетъ, гдѣ есть малѣйшая тому возможность. Сі". Сгг. 6, 2 8ОД.: еі? та ара ар^аірегтіа оХ"/]? тг^ 'ІтаХіа? тоаоигои пХуМоид аиѵг^гііи&бгос, Яаоѵ ои8еІ<; гѵтгроагкѵ іаторуаЕѴ епі 'Рсо^д уеуоѵіѵаі іЪШ. 18 здд.; 7]тід р-е^рі тобтоо оЪ8і іѵі еі Ъаі 2, 42 зс^.: [Лапшп] С^;аігіп[ига,]— сшті рг[іи8 диаю]па8сегег, [а соп- (Іііа] и[гЪ]е Ъіз отпіпо сіаизпт [і]иІ88е ргосіаіпг ш[етогі]ае, іег те ргтсі[ре 8епаі]и8 сіаисіепйит езве сеп8т[і]. 3, 26 здд.: Ісі ргітпз ,еі[8]о]и8 отпіит, дпі [с1]ес1ііхегипі соіопіав тіШит іп Ііаііа апі іп рго- ѵіпсів, асі тетог[і]ат аеіаііз теае Гесі. 4, 38: Іпсіоз Маг[1іа]1е8 рг[і- ПШ8 Гесі], гдѣ въ греческомъ (12, 13) сохранилось: [тгр^огск; іжбуіуа. Еще можно сличить Ьаі 5, 15 8д. 6г. 16, 17 8д. Ьаі. 6, 7 8д. '). Остается сказать о Ьаі. 1, 3 (=(іг. 1, 4), и нечего скрывать, что возстановленіе этого мѣста составляетъ наиболѣе трудную часть той задачи, которая выпадаетъ на долю критики при разборѣ всей главы. Уже вопросъ о непосредственно примыкавшемъ слѣва къ зепа- іиз не поддается безнрекословпому рѣшенію. Не то мы однако памѣ- рены подробно изслѣдовать, читать ли съ Моммзеномъ «о7; ^те зепа- йі8> (чт5 впрочемъ скорѣе свойственно языку Тацита) или напр. <циа8 оЬ гев у 2 ). Проблема серьезнѣе и не лишена, какъ намъ ду- мается, историческаго интереса. Правдоподобно ли, чтобы Августъ, разумѣя событія, предпіествовавшія первымъ числамъ января 43-го г., написалъ: «гет рпЪИсат — іп ІіЪегШет ѵіпс[іса[ш]»? Въ комментаріи Моммзепа (р. 3) мы на этотъ счетъ находимъ слѣдующее: «ІлЪегМет рориіі Котапі ѵіпйісаіат евзе- Ъеііо Миііпспкі еі Ріііііррепзі иі Ыс ргіпсерз зі^пійсаі, ііа еііат розі Ъеііит Асііасит іп питтів сеіеѣгаіиг іатдиат ІіЪегіаііз р. В. ѵіпсіех (Ескііеі 6, 83) >. Такъ ли? Имнераторъ не говоритъ и не могъ, конечно, сказать, что за подвиги, совершенные имъ весной 43-го г. и затѣмъ въ 42-мъ г., онъ уже въ январѣ 43-го г. былъ оффиціально признанъ освободителемъ отечества и посему съ благодарностью снабженъ полномочіями, которыя бы позволили ему приступить къ этому освобожденію. Если въ написи дѣйствительно ') Не совѣтовали бы мы, на основаніи Ъ, 3 8^.: „Іигаѵіі іп теа ѵегЬа іоіа Ііаііа .чропіе 8и4" іптать 1, 4; „тпе аропіе ас11е§іІ", что создавало бы почти тожесловіе. г ) См. ^ѴбІШіп, ей сіеп Ш. КаиваТрагШсеЫ ('АгсЪіѵ ^ Іаі. Ьехіко§г. I, 8, 161 іёё-)