bp000002044

440 4 архіерея не подписались,—это: Маркъ Ефесскій Ѵ). не под- нисавшійся по глубокому убѣжденію въ. истинности правосла- вія, епископы Иверскій и Ставропольскай, оставившіе Флореп- цію до иодписапія соборнаго акта 2), и Діонисій Сардійскій, умершій еще въ Феррарѣ 3); очевидпо, что всѣхъ православ- пыхъ архіереевъ въ началѣ собора было 22; столько же архі- ереевъ насчитываетъ и русское «путешествіе» насоборъ, называя ихъ, какъ и «повѣсть», митрополитами 4). Характеристическую черту вступленія къ «повѣсти» по третьему списку, изданному Иоповымъ, составляетъ указаніе причинъ созваиія собора и тѣхъ' мотпвовъ, подъ вліяніемъ ко- торыхъ дѣйствовали главные руководители собора—иМператоръ и папа. Но нельзя не сказать, что взгляды Симеона па тѣ и на другіе не вполнѣ правильны. Прежде всего нужно сказать, что Симеонъ представляетъ Римскаго папу Евгенія ийиціато- ромъ собора, но на самомъ дѣлѣ было не совсѣмъ такъ: сно- шенія Константинополя съ Римомъ по вопросу о соединеніи церквей, окончившіяся Ферраро-Флорентійскимъ соборомъ, были открыты не только не Евгеніемъ, но и не его предшествен- никами, а греческимъ имиераторомъ Мануиломъ II (1391 —1421)) который, занимаясь въ 1415 г. постройкою укрѣпленія въ Мореѣ, отправилъ къ папѣ Іоанну ХХПІ своего посла Евде- моиа для переговоровъ о соединеніи церквей. Посла принималъ уже папа Мартинъ V (1417 —1431), который отвѣтилъ импе- ратору и патріарху такими любезпыми письмами, что тѣ, от- вѣчая папѣ въ свою очередь, писали между прочимъ, что не видятъ другого средства къ утвержденію мира, кромѣ вселен- 1) Ѵега Ьівіогіа ипіопіа поп ѵегае іпіег Огаесоа еі Ьаііпоз, віѵе сопсіЬ' Гіогепйпі ехасіізвіта паггаііо, бгаесе зсгіріа рег Зуіѵезігшп 8§игори1“®> Мадпаііі Е ссіевіагсііат, аЦие и іш т е сіиіпс|ііе Сгисідегі§ еі іл іітів СопвШ»1® РаІгіагсЬаё Сопзіапішороікапі, диі Соисіііо іпіегіиіі. Н адае-С отіііз. М. І)С. Ь Зесіііо III, сариі XV, ра§іпа 69. 2) ІЬісІот, р. р. 208—269. 292. 3) ІЫсІет, р. р. 112—113. 1) С ахаровъ. Сказанія р. народа. II, 8, 85. Др. Р. Вивл. VI, 3/.