b000002171

Г е т м а н ъ . 2 7 3 восторгомъ передалі» мнѣ всю повѣсть Тараса Бульбы, которую онъ прочи-талъ когда-то и при- нялъ з а настоящую исторію. Но вдругъ онъ оста- новился, посмотрѣлъ на Гетмана и на меня подозри- тельнымъ взглядомъ и, замѣтивъ, что я улыбнулся на его наивность, онъ сдвинулъ брови и внушитель- но сказалъ: — О ттакъ жила громада у той в ік ъ !. . Х е ! . Не бігали ни старый, ни хлопци отъ громады . . . уси туды назадъ вертали сь. . . И було ж ъ усе у громады: и достатокъ, и веселье, и кобзарь ій пісни співавъ, и музыка въ громады свій бувъ, и наученый хлопецъ у громаді живъ, а не бігавъ до паньства . . . Вотъ то и весело было и самимъ хлопцамъ и дівча- тамъ до вінця идти, и старымъ умирать . . . Х е ! . * Що вы, пане, сміетесь? Може вы думаете, що вінъ справді дурень старый и есть, що правду каж е про его ж и н к а !. . Э ! . . И старый хохолъ видавъ виды: бувъ и я у науки, до цифири и грамоты дошелъ, да убігъ . . . до дому, бо баловень бувъ великій . . . Ну, и сказали мнѣ: т а к ъ сиди жъ себѣ дома, да роби, коли счастья не понимаешь!. . А я, дурень, ждавъ, що за мной и всѣ хлопци, що у науки были, до гро- мады прійдутъ . . . Ждавъ, ждавъ, да вотъ ужъ и въ гробъ ложиться пора старому, а вінъ никого не дождався. . . Свои два хлопца въ науку ушли — и тѣ запропали . . . Онъ тихо подошелъ к ъ Гетману и ласково ска- залъ, к а к ъ своему ребенку, положивъ ему на го- лову руку: — Що жъ, дытыно, потішь старого. Заспівай мени пісню . . . — Не просите,землякъ,не могу я теперь співать вамъ пісенъ,— проговорилъ какъ -то глухо Гетманъ. Н. Н. Златовратскій. VII. 18