b000002171

Г ЕТМАНЪ. 2 7 1 поки не сгніешь, якъ той песъ старый!» — «Ото жъ, дурень, — лается жинка. — Съ жиру бѣсишься, старый . . . Якъ раныле ходывъ на работу, такъ блажь въ головѣ не заводилась . . . А вотъ теперь, как ъ сыны всімъ управляютъ, такъ и задурилъ ста- р ы й . . . » А я лежу, лежу, да и снова: — - «Не лад- но, кажу, жинка! . . Э, не ладно !. . Да хиба жъ такъ люди живутъ, якъ мы т е п е р ь ? .. Х е ! . . Пій- дешь на громаду, —• що т а м ъ ? .. Тілько за гро- шима бігаютъ да бьються цілый в ікъ : якъ зародився, тілько и з н а е . . . А за гроши одинъ другому яму копае, одинъ другого бігае . . . Гдѣ на народѣ ве- сел ь е ? ..- Якъ тілько що — всѣ по угламъ бігаютъ, мовъ кроты . . . Ото жъ ж и зн ь !. . Що съ народу зъ того буде? Якого добра ж д а т ь ? .. Сердцемъ закаменіе . . . Хе! . . Не такъ , дідъ говорилъ, въ старину жили на У крайнѣ !. . А съ того и народъ былъ иный: бравый, веселый, да сильный, да и съ громады не б іга в ъ . . . » — «А ты собі лежи, дурень, да и Бога моли, що сытъ, да живъ, да на паньщину не гоняютъ, — кричитъ жинка, — дывись що вінъ придумавъ съ ж и р у !. . » А я усе свое: лежу, лежу, да и зновъ кажу: — «Жинка, кажу, а я надумавъ у Москву сходить: хочу пытать, якъ тамъ люды жи- вутъ и намъ зъ Москвы буде що, чи н і? ..» Вотъ- то старуха моя сбѣсилась, якъ то с к а з а в ъ !. . А на той грѣхъ и умри у меня у Кіевѣ братъ двою- родный . . . Совсѣмъ былъ одинокій: дѣвочка одна слѣпая осталась . . . А былъ богатый: постоялый дворъ д ерж ал ъ . . . Меня и вызываютъ до опекун- с т в а . . . — «Ну, — каже жинка, — теперь старый у мене совсімъ з а д у р и т ъ ! ..» Т акъ и вышло: поіхавъ снаЧала до Кіева, а тамъ и до Москвы сбі- жавъ . . . Х е . . Вотъ оно що бываетъ, якъ му-