b000002171

2 7 0 Изъ БЫЛЫХЪ ПЕРЕЖИВАНІЙ. — Хе! Вотъ то-то и есть, панъ-управитель, что вы не знаете, чего я ж д у !. . Я вамъ, пане, пожалуй, скажу, чтобъ вы зн а л и . . . Что, панъ Гетманъ, го- тово? — спросилъ онъ возвратившагося Гетмана. — Готово, землякъ. — Оце до бр е!. . Ну, панъ-управитель, выпьем- те жъ по чарці горілки . . . Мы выпили. Выпилъ и Гетманъ, но тотчасъ же забрался хмуро въ самый темный уголъ. Это, по- видимому, замѣтилъ его землякъ и сердито потрясъ головой. — Э ! . . Не хорошо, панъ-управитель, не ладно у васъ на Москвѣ, — сказалъ онъ. — Что же такое вамъ не нравится, панъ Полу- ботокъ? — А чего хмурится хлопецъ, якъ той в о л к ъ ? .. Э ! . . У насъ того и дома б о га т о . . . Пійшовъ на Москву, т а к ъ гадаю: Москва усей Россіи голова — отъ де люды живутъ по-людски!. . Чого люды на Москву б ігу т ь ? .. Дай попытаю: може тамъ и справді якъ люды живутъ, да и насъ, дурней, по- у ч а т ъ . . . А що найшовъ? Одно* тілько, що по улицамъ товкуться швыдко да бігають, якъ ті жиды за грошима. . . Бігають-бігають день цілый, а тамъ уси по угламъ разбігуться, въ одиночку, да и с п а т ь !. . Вотъ то и М осква. . . Да у насъ того и на селі богато! . . . — А чего жъ бы вы хотѣли, панъ Полуботокъ? — Вотъ то и догадайтесь, пане, чего я х о ч у ? .. Мені жинка тежъ каж е: — «И чого тобі, дурень, т р е б а ? .. Лежи собі на печи, старый, да Богу мо- лись, — отъ тобі и вся т р е б а !..» А я одно кажу. — «Не ладно т а к ъ ! . . Э! не л адн о !. . Що жъ, гово- рю, жинка, хиба т а къ и треба валяться на печи,

RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4