b000002171
Г е тм а н ъ . 2 5 5 Хомко, -свиней гонять съ неумытыми хлопцами да съ матерью, к ак ъ тотъ теленокъ, нѣжиться . . . Не на т о мы съ тобой были рождены . . . Ъдемъ въ го- родъ, въ н а у к у . . . Не умру безъ того, чтобы тебя богатымъ да важнымъ паномъ не видать . . . Слы- шишь, Хомко? Коли о ть науки убѣжишь или про- гонятъ з а лѣность, коли поганымъ хлопомъ дове- дется моему сыну быть, своею рукой на глазахъ у матери пристрѣлю !..» Какъ сказалъ да стукнулъ кулакомъ, такъ у насъ съ матерью поджияки за- трясли сь. . . Мы знали: батько шутить не лю- б и л ъ . . . Ну, думаю, пане, коли ужъ наука, т а къ така, щобъ по душѣ бы л а . . . А що жъ Гетману по душѣ, якъ не исторія? . . Вотъ т акъ -то и угодилъ я въ Элладу. . . А батько все ждетъ, что Хомко сна- чала панъ-судья будетъ, а потомъ и самъ панъ-гу- б ерн ато ръ . . . Такъ, вотъ, говорю, панове, к акъ дѣло шло!» — «Ну, изъ губернаторовъ тебѣ прямая дорога въ гетм аны !..» Шутимъ, разговорились, сталъ я имъ про степь разсказывать, да и запѣлъ... А вы знаете, пане, к ак ъ я пѣсню пою: все, думаю, въ степи, забываю сь. . . Гляжу, а надо мной ужъ и небо украинское засиеѣло . . . степнымъ цвѣт- комъ з а п а х л о . . . вѣтеръ въ лицо пахнулъ . . . А вотъ у номері ужъ и стѣны пропали, одна степь стала безъ конца и границъ н ѣ т ъ . . . «Оце такъ! г ар н о !. . Гарно, хлопче» —- слышу говорятъ будто близъ меня чумаки и люльки тянутъ . . . Отъ костра дымъ бѣжитъ по степи . . . въ котлѣ кулишъ ва- р и т с я . . . «Гарно, хлопче, отъ такъ , земляче! ..» Гляжу, а предо мной въ дверяхъ и точно хохолъ стоитъ, настоящій: усъ сѣдой да длинный, свита, изъ-подъ бровей глазами такъ и стрѣляетъ въ меня, и люлька въ зубахъ . . . «Ото жъ вінъ самый и есть.
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4