977 3ЬІ ' ^fr* Зичіше, я. ср. 4. Звукъ, происходящій отъ звонкііхъ гаѣлъ. Зычать, (и. вр. зъііу, йшъ^) гл. ср. 77Издавать зыкъ, зкукъ. Зычпості., п. ж. 7- К.ачесгаво плп свойсшво зычиаго тѣла. Зьічпый, ал. ос. —зъ'ігснъ> чііа.чііо.Л;із- . дающій громкін звукъ. Зыъныи комколъ. Грому зыгну бяше отъ ішщажй. Царсш. кп. 288. 3*. Зѣвается, гл. безл. Дѣлается зѣвота. Зьвлка, и. общ. 6. і) Krao смотря на всс, какъ на дііковшіу, теряетъ по пустому время , нли кошорому все кажстся дііковипою. 2 ) * Иеосторожігый, оплошиый человѣкъ. Зѣвліііе, я. ср. 4- і) Oscitatio. ГГрнпуждетгое отверзаиіе рша. а) * Смотрвіііс, глупос ліобопышсшво. Съ зіьеаиьл съпѣъ іш буЪешъ. Зіівлть, гл. ср. і. і) Отъ склопііостіг ко спу, отъ усшалосши пли отъ скуки расгаворять прпиуждеішо ротъ. Зпватъ отъ побуокЪеиіл ко спу, отъ спуки. а) * Верхоглядничашь , смопірѣть съ глупымъ любопытсшвомъ въ разиыя спюроны. Зъвтікъ, а. м. ре%, охоѵги. ІІяло, въ зѣвъ вставлясмое. Разплвъ зубы, и вставл зѣвнапъ, вътуть лзыкъ (у собаки) ііа стороиу. Егер. а. Зод3-ивііуть, одп. д. гл. зпвать. 3-івиый, ая. ое. Іѵь з-Ьву огапосящійся. Зівбкъ, вка. м. Дѣйсшвіе зѣвпувшаго. З-ввбтл, ы. ж. б. Часшое зѣвапіс. З-евупъ, а. м. і . Зтъвунъл, п. ж. 6. Кшо часіпо зѣвасгаъ. Зівъ, а. м. і. і) Говоря озвѣряхъ, зпачііпіъ: пасшь, рошъ, челюсшп. Зіьаъ у лъва, у тигра. і) * Жерло, ошБерзгаіе. Згівъ огиедышуіціл горъъ. Зъло, нар. С.т. Весьма, мпого, очспь. Ризы его быша блсгцагцасл бтъльг зпло} лко снтьгъ. Марк. д. 3. Велііі ГоспоЪі ікввалвн/і зѣло. Псал. і44.3. —Дозть.іа } нар. Сл. До краііпостіі , чрсзііычаііііо. Зфло, а. ср. 3. ІІазваше осьмоіі буквы въ Славеискоіі азбукѣ. Зілыю, нар. Сл. Сплыю, весьма, до краііносііш. Возгремшпл зплъио. Исаіи Зо. Зо. ЗЬ. Зю. Зя. 978 Зільпый, ая. ое. —зіьлепъ, льпа, льио. Сл. Силыіый, весьма велішій. Окрсстъ его буря зплъпа. Псал. 49. 3. І/огрлзоша лко олово въ водгь зіъльн/ъй. Исх. і5. ю. Зілыі-Е, нар. Сл. Тожс, чшо зіьлъно. ЛреліуЪр. Сололі. 17. 17ЗЁиица, ы. ж. 6. Сл. Зорочекъ. 3£ішчпый, ая. ос. Іхъ зепицѣ отиосящійся. Зіпки, нокъ. ж. мн. 6. простопар. Глаза. Распуститъ зтііки. Пллитъ зіыіпи. — Налйть зпнки. просшопар. Напишься до пьяиа. Зю. Зіпь, н. ж. 7- стар. Кармапъ, влагалище. Зіозя, п. общ. 6. простопар. употрсбляемое къ озпачепію чсловііка, ліішпвіиагося сіілъ ошъ пзлншияго употреблеиія пьяиаго пашігака. Ншшлсл зюзл зюзсй. Зюпдовый, ая. ое. ІТолуденныи. , Зюйдъ, а. м. і. per,, ліорса, и геогр. і) Полудснпая спіріпа. а) Точка на компаеіі,показываіои(ая полдснь, 3) Вѣтръ дующій отъ полудня. Зя. Зявкій, ая. ое. ■—зАбокъ, бка. бко. Говорнтся о и;іівотныхъ, не гаерпящнхъ стужи, холоду. Злбликъ , а. м. і. .Fringilla coelebs. Пташка вслнчипою съ воробья. Зяіілпна, ы. ж. 6. Часть у дсрева, отъ мороэу іювредпвшаяея, замерзшая. Зяблнца, ы. ж. 6. Самка зябликова. Зяплбвкл, п. ж. 6. Самка зябликова. Зліілость, п. ж. 7- Знобкосгаь, свойсшво человѣка зябкаго. Зяблын, ая. ое. і) Тоже, чгао злбкій. а) Повреждепиый морозомъ. , Злблоа деревО; лблоко. Зябнуть, гл. ср. 5д. і)Іхолѣть; чувсшвовать стужу, ощущашь въ ссбѣ Дѣнствіе холода. Злбнутъ руки} ноги. а) Портиться, нропаданіь ошъ сшужіі ііліі огпъ мороза. Зятекъ, тька, прпвѣга. сл. злтъ, Зятііппъ, а. о. и Зятіпп, яя. ее. ГІринадлежащін илиогапосншелыіын къзяшю. Злтттъсьтъ. Зять, я. м. а. і) Дочернііпъ мужъ. а) Также называется сеспіріпгь плп золовктіъ мужъ. Зяііошкл, и. м. 6. привѣш, сл. злтёкъ.
RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4