b000001463

г попылгь. Отъ масгсрства, ппдіьмо, нпчсго іп.будут.см і. пе «жидаютъ, этому об.помку старішы ііредосіаіиіяюі-ь покойно умирать възабвеніп. Прозшиие ((сугідальскихь богомазопъ» стало да?кс обозначать жалкіи роді. рс- меслеыыикоізъ, рабски коііируіоіиихъ іісиріггязачгміыіыс орнпиіалы, иа потребу столі, же ігспріі.хоглііііаіо рі.иіка. На молебііыя иконы іірпвыклп у иасч. пс смотріль вшшатслыю, довольстуясь ихъ сНяТіСсинымъ иазпачс- нісмъ, и ыс относясьсъхудожествеыиыми требоиаиіямп къ изображснію. Въ ук-рашепіи новыхъ церквси уікс главпѵю роль ііграсп, сгЬппая jiomdnitcii и расітсаіі- пыи художпикаыи тікоіюпасі,, тогда каіп. роль іікоігі, тЬсио оіраіпічсма самыімъ исобходимі.ім -і. ихъ чіісломі, и въ новыхъ храмахъ совсѣмѣ ужс пс впдпо тоіо іірсжпяго обйлія иконъ, каким-ь отличаются старпіі- ныя церкви. Лпіиь въ послѣднее врсыя сталп говорпть, что иконоіиіспыя села ІЗладіімірскоП губсрпіп іімѣюѴъ право на исключптсльнос вшімапіс руссі;аі о обтссіва, что пхъ продолжаюшесся суідествованіс сосгавлясгь факчъ особснно отраднвтй, съ точіаі зрЬііія будугпнхъ уёпѣхЪвъ русскаго нскусства, что, иесмотря на іфаіінс •іягостиыя условія, іікопогшсі, ' осгасіся на уровпі. нскусства и заслужнваетъ дѣятельнаго участія. Однако, малое чпсло лпцъ, иастолько запіггсрссо- вавшпхся, чтобы посЬтпгг, зтп села; указыізйо Ш тя- жслыя условія гюсѣінснія. Села этіі укрываются въ і-лухомъ углу промышленной губерніп, срсдп полнаіо бездорожья, а полыая нспзвѣстності, всЬхт. обсіоя- іельств-ь суіпсствоваиія мастерства расхолажтівала да^ке горячес желаніе блнже ст, нниъ озпакомпться. Ио- слѣдшімъ царствсннілмч, нокровптелемъ иконописн былъ Пстръ Вслпкій, какт. бы парочпто ііодаііпііГі со- іфеменнпкамъ ирішѣр-в любвп къ старон руссісоіі ііі;о- ноппсп. Ио уже съ ерёдинтя ХѴ'111 ві.ка суд,і.бі.і йко- \ \ р — • ---- ііоппсп сталп покрмватьея мракомь, и мало-по-малу нзь мастерства, особо поісротітелі.ствуемаго Й даже оііекаемаіо руссіспми царя.мн , осталось захолустное, кустариое пропзводсіво. Вь прошломт. вѣкѣ дажс по- лаіали, что суздальская ііісоногіпсь находнтся въ услу- жспім раскола еіарообрядеіва, хотя оио только іі()Д.дер>ічТП!ало свопмп заказамн «пбДСІиргшный» родъ пкоіюпнсіі, а также рядъ икопограсіэическнхт, сюже- човъ. He иосчастлпвилосъ ііконоііпсно.му мастерству даже • н г.ь скромномь по.чожепіп кусіариаго мастсрсчВа, хоччі :ѵк) пропзподсчііо й сь мплліониымч. обороіомъ, коіда пачалпсь педавпія мѣропріятія ію воиросу о кусчарііі.іхі. нромыслахь: иконопйсноё пропзводство было прн Ьтомъ, ісажстся, забыто. Главпая ііріічііііа этою забвенія, случайпаго плп на.мѣреипаго, была та же иепзвѣстносчъ дѣла, вызывающая особып ііидъ бюрокрапіческоГі враждебности ко всему нсопредѣ- ліівше.муси, иолиОіМу трудносч-ен, а .между тѣмъ не просяіделіу назойллію себѣ по.моіцп. Будемъ надѣяться, что когда иоднимется, наконецъ, дѣло наса^кденія вч, Россіп худ,ожсствеііііо - иромыіплениыхч, іпколъ, всномнять, что вч. Россім сущёствуётѣ безъ всякаго наашсдедія выаіііГі й обіітрный впдъ художествеп- иаго нромысла, которыи гоже нуждается вч, помоіцп іювыхь русскихъ художсствснныхъ силч,. Икопоіпіс- пое масчерсчво, укрывшееся вч, своемъ глухомч. углу, остается [іочіи лпшеннымч, ілавнаго преимупі,ества другмхч, впдовь художссчва, что они появляются на спеціалыіыхь вьіставкахь. Произведенія зтого мас- стсрства расходятся по рукамч, и осч-аются иавсегда разбросанньгмп повсюду, и впд-Ьть пхъ образцьі можио I только на особыхч, выставкахч, плн г.ь пк-онныхъ лав- кахъ прн пхъ носчунлснін вч. нродажу. +