124 Пеічодъ третій. ролевства. Наслѣднпки Альфонсэ I умѣли силою, бдагоразуміемъ и политикоюсохранить независп. мость Португалдш. Наконецънасгаупнлъ XV вѣкъ, и малая Португаллія пріобрѣла величаишую славу. Успѣхи мореплаванія и геограФическія открытія содѣлалк сію часть Европы безсмершною въ Исторіи. ІІринцъ Гекрихь, сынъ Короля Португальскаго, Іоанна I, возбудилъ въ Португальцахъ страсгаь къ мореОеодо плаванію п къ открытію зеіііель. Водимые гені1420 —6і. емъ его, они открыли Мадеру, Азорскіе острова и великую часгаь западныхъ береговъ Африки. 1481 —95. Въ царствованіе Іоанна Пвознпкловъ Португалліи сильное бореніе между Монархпческоювластію и Аристократіею. Оно кончплось въ пользу властп Монархической, и іпоі^да Іоаннъ II обрагаилъ все свое вшшаніе на морепдаваніе. Корабли Португальскіе явились no my сгаорону Эква. 1486 г. шора. Славныи $іазь дошелъ до конца южной части Африки, и назвалъ его мысомъ &урным'б; но Іоаннъ II, основывая на семъ своп планыи надежды, назвалъ сію часть Африки мысомъ &оѲрой 1495-—521. иаЭежЭьг.—Сія надежда псполнилась: въ царствованіе дммануила,ъъд№ъшішші.Васко-Ъе-Гамо объѣхалъ южнуюАфрику, и прпбылъ въ Восточную 1498 г. Индію. V. Ан г лі л. Генрихъі, лишившись сына и наслѣдника своего, Вилъгельма, имѣвшаго несчастіе угаонуть въ морѣ , назначилъ наслѣдникомъ своимъ зятя своего,ГотфридаІГлантаеенета, ГраФаАнжуйскаго.
RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4