b000000938

ЗВѢРИНСКІЙ- до царствованія императрицы Екатерины П (Спб. 1890, 1892 и 1897 гг.). Въ руко- иисномъ одѣленіи Архива Св. Синода нмѣется принад-иежащая 3 — скому ру- копись (Л'» 3720) «Іерархи русской право- славной церкви съ 1700 по 1892 гг.» (583 біографіи). Въ послѣдніе годы онъ зани- мался' разработкой исторіи Географиче- скаго Общества второй половины XIX сто- лѣтія и уже закончилъ первое десятилѣ- тіе, но смерть прервала его ученую дѣя- тельность. Погребенъ 3—кШ на Смолен- скомъ кладбищѣ въ Петроградѣ. «Аотрахаііск. Епарх. Вѣд.5 1893 г., № 7 — 8.-- - «Пѳтѳрбургокій Нѳкроподь!>,т.1І. — «Иогорич:. Вѣотнжкъ» 1893 г., 4^ стр. 301; № 7, стр. 232—234 и др. — «Новое Время» 1893 г., № 6103,— «Новости» отъ 22 фѳврапя 1893 г.— «Журн. Мин. Нар. Проовѣщѳнія» 1887 г., № 9, стр. 159 — 163. — «Правительственный Вѣотникъг 1893 г., № 42. — Опиоаніѳ рукопи- сей Архив. Св. Синода. Оиб. 1910 г. Е. Здр—въ. ЗдановіРіъ, Алексамдръ, писатель- ііедагогъ, родился въ 1808 г. въ Игу- менскомъ уѣздѣ Минской губѳрніи и нро- исходилъ изъ бѣдной шляхетской семьи; получивъ первоначальное образованіе въ базиліанской школѣ въ селѣ Лядахъ, близъ Игумена, 3 — вичъ два года трудился въ качествѣ домашняго учителя, чтобъ собрать средства, необходимыя для по- .іученія дальнѣйшаго обрааованія, и въ 1827 г. поступилъ на словесное отдѣле- ніе Виленскаго университета^ который окончилъ въ 1831 г. со степенью канди- дата. Въ 1834 г. 3— вичъ назначенъ былъ преподавателемъ незадолго передъ тѣмъ открытаго • дворянскаго института въ Вильнѣ и состоялъ на казенной службѣ 29 лѣтъ, до закрытія института въ 1863 г., при чемъ первыя 15 лѣтъ преподавалъ латинскій языкъ, а послѣдпія 14 лѣтъ-- всеобщую исторію. Въ то же время онъ давадъ и частные уроки, занимался въ нѣсколькихъ женскихъ учебныхъ заведе- ніяхъ и пѣкоторое время преподавалъ исторію Россіи въ виленсЕоІ сѳминаріи, при чемъ въ институтѣ и семинаріп велъ преподаваніе на русскомъ языкѣ, въ женскихъ пансіонахъ — на французскомъ и въ частныхъ домахъ — на польскомъ. Яаконецъ, помимо педагогическихъ заня- тій, 3 — вичъ нѣсколько лѣтъ работалъ въ рѳдакціи «Кпгуіега "ѴѴіІепзІаедо», какъ помощникъ А. Е; Одынца, и сотрудни- чадъ въ «ВІоѵпіки і^гука роізкіѳёо» (М. -ЗДАНОВИЧЪ. 323 Оргельбранда), для котораго имъ же со- ставленъ былъ первоначальный планъ. Результатомъ его многолѣтней педаго- гической дѣятельности и большого опыта, пріобрѣтеннаго имъ въ дѣлѣ преподава- нія, явился цѣлый рядъ разнообрааныхъ учебниковъ и руководствъ, изъ которыхъ нѣкоторые получили большое распростра- неніе въ Западномъ краѣ. Къ числу его работъ принадлежатъ: «Буксуіопаггук Ггапспгкі 2 кгбік^ іпГогшасуі^ ѵутатѵіа-, піа і гошоѵаті» (Вильна, 1829 и 1832 гг.); «Сггатша1.ука Ггапспгка йіа сігіесі». (В. 1830, 1839 и 1844 гг.); «АЪесайо аІЬо еіетепііагг Ігапсигкі сііа йгіесі» (В. 1830 г. и 1840 г.); «"У/'у- різу Ггапсигкіе сііа йгіесі, росгупаі^сусЬ паик§ 1;е§о ]§2ука» (В., 9 изд. 1830 — 1859 гг.); «ТаЫісе ге^иТагпусЬ копіи^а- суі ІасіпзкісЬ» (В., 1837 г.); «ТаЫіса е1;по§гайс2па, росИи^ тегойу ^а2■^ѵіI18к^еёо, оЪе] тщд.са "ѵѵукіаі пом^е] теіойу псгепіа сЬгопоІоёіі, ]ако іег вріз сезаггб"^" і кгб- Ібж, № иЫісу с]ігоііо§гайс2пез гаѵагІусЬ. осі N. С. йо (іша сІ2І8іе]82е§о» (В., 1845 г.); «Еуз сЬгопо1о§іс2по-Ы8Ііогуо2пу рап8"Ьѵѵ поѵогуІіпусЬ. ой Т тѵіеки сіо (ігів йпіа, ъ кііки шарраші і §епеа1о§ііаті, Шйгіег гЬіогет руіап йіа р0с2уііа]^;сусь» (В., 1844, 1853 и 1861 гг.); «0Ь]а8піеше с]ігопо1о§іс2пе^ 1:аЫісу, о1Ье]ти]^се] рогг^- йек па8І;§р8І;\ѵа сѲ8аг2б\ѵ і кгбібж -щ XX пагоіЗасІі, осі росг^іки егу сьг2е8сі]ап8кеі сіо сіпіа оЬеспеёо» (В., 1837 г.); «НІ8І;о- гу]а ро-№'82ес1іпа кгбіко геЬгапа рггег Ка]- сіапожа» (В., 1845 г., 3 тома, перев. съ русскаго); «Нізіогуіа згейпісіі таекбѵѵ» (В., 1845 г., перев. съ рус.); '.<Ні8І;огуіа по"№усЬ шекбѵ» (В. 1846 г.,пер. съ рус.); «Згкіс 1іі8І;огуі роізіае^ йіа (ігіесі ъ сЬгото- 1і1;о§гай]аті»(В., 1857 г., 1859 г. и 1862 г.); «Ьгкіс Ы8ІіОгуі ро-іѵзгесЬпеі» (В., 1861 г.); «НІ8І;огу]а ро-игвгесЬпа (11а 82ко1пѳз тіо- (Ігіегу» (В., 1861 г., 2 тома); въ рукописяхъ при жизни автора остались: «НІ8І;огуза 1і1;егаіигу роккіе] сііа шіойгіегу гепзкіе] » , «6ео§гай^а йатае] Роізкі гь згсге^біпупі -№2§1§(1ет па 8І;гоп§ Ызіогусгпц, і піа- І0ТѴШС2ЕІ», «О ог§апІ2асуі гщйи зіагогуі;- пеі Роізкі», «Козшо§гай]а йіа реп8уі геп- зкісіі», «Рг2е§1^;(1 зузіібшаііусгпу саІе§о оЬ82аги шесігу Іиігкіеіг, «Жапка ргак- 1ус2па і§2ука Іасій8кіе§о йіа (І2іесі» и «Рапоѵапіе 8і;апІ8Іамга Роша1;о"№"8кіеёо, ррс1]и§ па]п0"№82ус1і іігбсіеі, (ііа піІ0(І2іегу». Выйдя въ отставку въ 1863 г., 3 — вичъ 21'