b000000938

ЗАКРЖЕВСКІЙ- ЗАКУРИНЪ— ЗА ЛЕЖСКІЙ. 201 русскую науку; Въ 1900 г. найденъ былъ въ Москвѣ экземпляръ этого сочиненія, ; приготовленный авторомъ для второго изданія. Противъ яѳрваго изданія здѣсь прибавлено: 9 пѣсенъ (къ прежнимъ 190), 630 пословицъ и поговороЕЪ (аъ преж- нимъ 3.878), 11 загадокъ (къ прежнимъ 194) и 1.265 сдовъ (къ прежнимъ 11.127). Въ этой книгѣ найдены были и три авто- біографіи 3— скаго. Ж. Ф. Паеловскгй, «Краткій біографич. споварь ученыхъ и писателей Поптавокой , губерніи», Полтава, 1912 г., стр. 72 — 73. — Д. И. дварницкій, «Къ біографіи мапороосій- скаго , этнографа Н. В. 8 — скаго». — «Труды Екатѳриноопавской архивной коммис.оіи», вып. 7, стр, 117—125 (оъ портр. Н. В. 3 — окаго). — «Кіѳвпянинъ» 1871 г., № 96. — «Кіевокій народный календарь на 1872 г.». — «Иллюстрированная Газета» 1871 г., № 31. — «С.-Пѳтербургекія Вѣдомооти» 1871г., №229. — Иконниковъ, «Опытъ русской иоторіографіи» (по указателю). — А. Н. Пыпинъ, «Иоторія русской этнографіи». — Л. Л. Котляревскгй, Сочиненія, т. I, стр. 493—600; т. IV, стр. 370, 371, 373. — «Записки Московскаго Лрхеоиоги- чѳскаго Общества» (по указателю). — «Истор. Вѣстн.» 1911 г., кн. 4- «Кіѳвск. Отар.» 1902 г. (Письмяг 3 — скаго къ протоіѳр. Пѳбсдин- скому. — Отзывы; объ «Очеркк исторіи го- рода Кіевт: «Библ. для "ЧЕт.» 1837 г., т. XX, отд. VI, стр. 62. Объ «.Описаніи гор. Кіева'; И. И. Орвзневскій, «XI присужденіе прѳмій гр. Уварова» 1868 г., стр. 22—22-,Максимовичъ, Письма о Еіевѣ. Опб., 1871 г.; Костомаровъ, «Вѣстникъ Европы» 1868 г., № 4, стр.949 — 968. О «Старосвктскомъ бандуристк-»: П. С. Ефименко, «Основа» 1862 г., № 10, стр. 27 — 48.. Закрясевскій, Балвнтъ, писатель- переводчикъ, родился въ Варшавѣ въ 1821 г. и здѣсь же нолучилъ образованіе, пополненное впослѣдствіи самостоятель- нымъ изученіемъ языковъ (древнихъ и новыхъ), исторіи и литературы. Съ 1852 г. 3 — скій состоялъ сотрудникомъ «&а2ѳ1 ;у Сосігіеппѳі», гдѣ помѣщалъ свои оригк- наіьныя и переводныя статьи; кромѣ того, имъ же напечатано было нѣсколько перево- довъ въ сборникахъ западно-европейской литературы, издававшихся подъ названіемъ «ЗкагЪіес», а именно: въ 1853 г. «Еёпё» и «ОзШпі 2 АЪепзегаёбѵ» (съ французскаго, Шатобріана) и въ 1855 г. «Воп Кізгоі 2 Мапзгу» (съ испанскаго, Сервантеса). Страдая меланхоліей 3 — скій покинулъ родину и въ поискахъ новыхъ впечатлѣній поселился въ Парижѣ, гдѣ въ 1862 г., въ болѣзненномъ принадкѣ, выстрѣломъ йзъ револьвера лишидъ себя жизни. «Епсукіореіуа Ро-ѵігзгѳсЬпа», Варшава, 1868 г., т.' 28, стр. 222. , А. Г. Заіержевскій, Янг, старшій препо- даватель Виленской гимназіи, уроженецъ Литвы, образованіе нолучилъ въ Вилен- скомъ университетѣ, который окончилъ съ степенью кандидата философіи. Въ теченіе многихъ лѣтъ преподавалъ въ разныхъ школахъ, а подъ конецъ жизни состоялъ старшимъ пренодаватѳлемъ въ гимназіи въ Ви.!іьнѣ, гдѣ и скончался въ 1847 г. Занимаясь преимушіественно по.іьск,ой литературой, 3 — скій издалъ нѣсколько дитературныхъ сборниковъ для юношества («'ѴѴурізу роізкіе ж г6/пусЬ ^аШпкасЬ роегуі 2 сеІпіеізгусЬ роеіібѵ йіа игуіки тіо- (ігіегу геЪгапе і піогопе», Вильна, 1831 г.; «"ѴѴурізу роізкіе сИа игуЬки згкбі Кгбіе- зіі-й^а РоІ8кіе§о па кіазз^ I, П и Ш», 3 тома, Варшава 1834 — 1845 гг.; «^Ѵурізу (ііа рісі гепзкіеі, гатаегаі^се ѵзгузіікіе ^аіппкі ргогу і роегуі», 3 тома. Видьна, 1835—1836 гг.). Ему же принадлежитъ посмертное изданіе матеріаловъ для исторіи Россіи и Польши въ XVI и ХѴП вв. подъ заглавіемъ «Раті§1;шкі (іо Мз1;огуі Койзуі і Роізкі ѵіекп ХТІ і XVII. Раті^І;- пікі Затиеіа Мазкіетѵісга, тусіапе г г§- корізтиЪіЪіуо1;екі Згсгогзоттзкіеі Ьг. СЬгер- 1;ошс2а», Вильна, 1848 г. Наконецъ въ рукописяхъ остались посдѣ 3 — скаго уже приготовденныя къ печати четыре тома польской литературы (съ начала книгопе- чатанія до 1825 г.), въ образцахъ съ біографіями писателей, и обширный мате- ріалъ для исторіи наукъ въ Польшѣ. «Епсукіорѳйуіа Ротѵзгѳсііпа», Варшава, 1868 г., т. 28, стр. 222. А. Г. Закуринъ, Авраамъ, мозаичистъ. Среди многихъ мастеровъ живописнаго и художественнаго дѣла, работавшихъ въ XVIII вѣкѣ въ императорскихъ дворцахъ, встрѣчается и нѣсколько мозаичистовъ; между ними въ 1768 году упоминается и Авраамъ Закуринъ, принимавшій участіе въ отдѣлкѣ китайскаго домика въ Ораніѳн- баумѣ. «Художественныя Сокровища Росоіи» 1901 г., стр. 187. П. С—кій. Задежсжій, Александръ Амдреевичъ, Чердынскій уѣздный врачъ, скончался 8 марта 1890 года на 33-мъ году жизни. Первоначальное образованіе подучилъ въ Пермской гимназіи. Еакъ земскій врачъ- хирургъ, онъ былъ популяренъ; нѣкото- рые его рефераты по этой спеціальности обратили на себя вниманіе медицинской литературы., Кромѣ обязанностей земскаго ' с і.А.А,#-.. ■ ,|г' іД .

RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4