b000000443

351 ксандръ Северъ (до 235), Максиминъ (до 238), до 270 періодъ часхыхъ сыѣнъ на престолѣ; Авреліанъ (270 — 275), Пробъ (276— 282), Ьіаръ (до 284), Діоклетіанъ (до 305), при которомъ началось раздѣленіе имперіи на частп; Кюнстантинъ Великіі (323—337), Констанцій (до 361), Юдіанъ ідо 363), Іовіанъ (до 364), Валентъ на Востокѣ (до 378), Валентиніанъ, Граціанъ и Валентиніанъ на Западѣ (до 374, 383 и 892 гг.), ѲеодосіН (до В9о). ііоссочяыв ішпе- раторы V в.: Аркадій (до 408), Ѳеодосій II (до 450), Марыанч. (до 456), Левъ Великіи (до 474), Зенонъ (до 4911, Анастасш (до 518). Западные императоры Л г в.: Гонорій (до 423), Валенти- ніанъ III (до 455), ІІетронііі Максимъ и Авитъ (до 456), Маіо- ранъ (до 461), Либій Северъ (до 465), Антемій (до 472), Олпбрііі. гликерій, Юліи Ненотъ и Ромулъ Августулъ (до 476). Римскій миръ (pax romana) - замиреніе народовъ, жившихъ вокругъ Оредиземнаго моря, благодаря господству Рима. Римское лраво— право ришскаго народа, получившее всемірное зна- ченіе; развитіе его началось съ законовъ XII таблицъ въ середпнѣ Y в. до Р. X. и завершилось толыш въ VI в. по Р. X.; надъ со- зданіемъ Р. П. работали народныя коыиціп, сенатъ, магистра- тура, правовѣды п императоры свонми законами, постановле- ніями, эдиктамп, указами или коистптуціями; вначалѣ Р. II. от- личалось краинимъ формализмомъ, но впослѣдствіи нрониклось ббльшилъ уваженіемъ къ внутреннеи правдѣ и шпротою взгляда; первоначально это было право однпхъ толыш римлянъ, но съ теченіемъ времени Р. П. стало правомъ всѣхъ свободныхъ людеп имперіи. Римскіе намѣстники въ провинціяхъ создавалп своими эдиктамп законы для подвластныхъ Риму народовъ п, такимъ образомъ, рядомъ съ Р. 11. образовалось особое общенародное право, которому съ теченіемъ . времени стали подчинять п гра- жданъ. Самыми ранними римскими законовѣдами были жрецы (понтифики), п первып сдѣлалъ попытку собрать всѣ юридиче- скіе обычаи понтификъ Тиберіи Корункарііт, а въ послѣдніе вѣка республшш образовался особып классъ правовѣдовъ, шга юрпспруденховъ, къ которымъ стали обращаться за совѣтами преторы, проконсулы, имиераторы и др. ІОристъ Сальвій Юліанъ составидъ изъ преторскихъ эдиктовъ общііі сводъ, подъ назва- ніемъ „постояннаго эдпкта", другой юристъ, Гап, написалъ учеб- никъ по общимъ основамъ права— „Институціп"; рядомъ съ обще- народнымъ правомъ юристы II и III вв. создали „естественное право", основанное на разунѣ п справедлпвостп. При пмп. ІОстп- ніанѣ былъ составленъ юристаып сводъ Р. П. — „Юстиніановъ Кодексъ". Юстиніаново право послужило основою византіііскому законодательству, изъ Впзантіи его заимствовали другіе народы. напр. славяне, принявшіе отъ грековъ христіанство. ' 1 1 озднѣе на Западѣ Р. П. стало пзучаться и проводпться въ жизнь; пыенно въ университетахъ изученіе его началось съ XII в. (въ Италіп), a особое вліяніе на законодательство (такъ называемая рецепція Р. П.) особенно съ XIV в. По образцу ІОстиніанова свода въ Впзантіп стали составляться сборникп церковнаѵо (канонпче- скаго) права, т.-е. постанов.теніп вселенскпхъ соборовъ п зако-