b000000240

— 33 — HM W 6Г0 ЛІЛТН MHf келюгкного кіТзга КОТЖЙТИНД КОСТЖЙТИНОКИЧД ІУСТрОСКОГО ROffiOAhi KHffKoro лідишккд з^/идт; колы. ское стдростм болоанла«кого кучиняв трдкг днкости нд протикк гаічилід кдснг кичд пислрд кгроп?ого ЕОЛОДНЛІ«КОГО Н ДЛІД ннйіий мои влдстнк? пннм^х д кглшш потре н те ддм скупокднаи з^оіл ^^д- вддсткнум дконуи потргку ЛЮЮ Н ПО- ддньТ ліон)(й тдкй тІГ дли скуповднхга нд скоі« клднуі» дконуі* потргку н подднм скои гдіГ де куд^чн тол\у кргдннкѵ ліошу звы по/мгнжол^ нкдн^ г«лел«т^ клііте КОЛОДИЛ1£рИ БДО/И^ кдсш кдпдн которы іина доллх нд тотк чдса бндл\5/ дгжитк гако нд рок» злогкономй 8 СПОКОНО ГО- ГПОДЕ CBOf Bhl TO ПДКЙ де того дна внеде дм прдве Б?кб ндвечЕро то исту кнзк Д/иитря Бдсиевнчк б^лмгд нелідичи донгго никото. fOS ПОТрЕБЫ ЗЛПОіМНШІИ коглзнх коою нвй- ^ностн гдрхіко? срокотн прдвд посподи. того ндпонишиса злое БОДН СБО« ндшошн МОНО КГБДТО СДМЙ WCOKOM СБОЕМ 3 MH0 - гилан сл^гдлѴн поліочникдл\п сбонлш ндт8 ; ів ГОСПОДЬ' бГО СПОКОнЬ ; і« ЗРОНЫЛШ BfOHXAAH ЗД^ки зр^чницдлін сокгкдмн глко нд іиного нтриАтелА дбе ры вшомдшн іѵнд повыкивд^ шн того врганикд ліоего нбднд нбднобичд к?_ лшетд еезбине f Д to кнзк к5/дбігд ЕДДНОК рЬ''- ком с боею нд шета БТО ГОПОДЕ 61'0 ЗДКН ЗД- л»о'добд дпри нклЬѴшникд ЛДОЕГО ПОЧТПБОГО шдгатнчд мннолда богЬшобікого Д СЛЬЯ5ЕБ- Томъ II. иому приказанію во Владиміръ, чгобь конг чить тяжбу съ Якішомь Васильеввчемъ , писаремъ гродскимь Владимірскимъ , въ срокъ, назпаченыыи его милостію, ясно- вельможпыліъ кияземъ Константинозиъ Кон- стантиновичемъ Острожскимъ , Воеводою Кіевскішъ, маршаломъ земли Волынской , старостою Владимірскимъ. Оиъ ѣздилъ и для другихъ моихь необходимыхь иадобно- стеіі: чтобъ куиить хлѣба, для моего двора и для крестьянъ моихь , а такъ же для своего собственнаго двора и для своихъ собственныхъ крестьянъ. Когда вышеупо- мяпутый урядникъ мой, ІІванъ Ивановичъ Келемстъ, находился въ городѣ Владимірѣ, въ домѣ, ванимаемомъ Василіемъ Каплею, и сидЬлъ споконио въ своей квартирѣ , явившись къ назначенному судебному сроку; то въ тотъ самыіі день, въ воскресенье, ночти подъ вечеръ , самъ князь Дмитрій Васильевичъ Булыга, не имѣя къ Ивану Ке- лемету никакой надобности, забывъ страхъ Божій, верховную власть господарскую и строгость законовъ , наполннвшись злаго своеволія, напалъ открытою силою, самъ личио, со множествомъ слугъ и помощни- ковъ своихъ, на спокойную квартиру уряд- ника моего Келемета, съразнымъ оружіемъ, сълуками, ружьями, бердышами, какъ будто на какого нибудь непріятеля , выламалъ двери, повыбивалъ окна и урядника^ моего, Ивана Ивановвча Келемета , самъ князь Дмитрій Булыга безвинно до смерти убилъ и замучилъ , собственною рукою своею. Ири семъ онъ тяжело израииль и измучилъ слугу моего, почетнаго шляхтича, Николая Богушевскаго, и трехъ слугъ покоііиика Ке- лемета , почетвыхъ шляхтичей : Алексбя Бепедвктовича, Михаила Ивановвча иѲедора 5

RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4