b000000218

— 204 — Тернав. ев., Загр. ев. (при ѵгеѵкі, ргцаѵіі угор, и росеѵяі Загр. ев.), итгзі Мет. 139, оеірі ёѵяі Загр. ев., вігѵві угор.— II кл. роіІі§8І, рокіекяі, гпікпиѵзі Загр. ев. — III кл. отесііёѵяі, Ьоіёѵві Загр. ев. — IV кл. рога- Ьіѵві; хсігатйі 81ол'. рек. 2, 58 напоминаетъ -идьше отъ -унтн гѵёсШ Каѵп., рора(І8І ; «іояеДві, гекзі ѵйіеіісеі, ѵгешйі, гаЬіѵзі, сиѵві, гпаѵяі; ро(1і§пиѵ8І, па^пиѵ^і; гѵесіеѵві, ргеѵі(1еѵ8І; пакапіѵяі Хабд. — Неправиль- ны слѣдующія образованія: осііііоѵві Загр. ев., гаспоѵйі угор., 8Іе- кеѵяі, гекеѵйі, «ріёііѵві, раЗіѵві, па]сІіѵ8І, вейеѵ^і (яёзіі), ѵзіапті, озіапіѵві и т. д. въ Дайн. учеб. 123, еванг. 17, 31, 33, 45, 64. 5І стоить въ этомъ случаѣ вмѣсто стрслв. ше, какъ сі вмѣсто ѵе въ іпасі, (іги^асі 2 . Что прич. наст, дѣйств. и прош. дѣйств. I на ште и ше въ стрслв. употребляются какъ дѣепричастія, ясно изъ слѣдующихъ мѣстъ: слддъка тн гестъ къкоѵшдіжште (еѵ угисгЕі) Супр. 259, 1; іюиели йн«ѵ- натъ сънемъше н отъ сков^йдъі на хлъмъ въ^ведъше меуемь глава іемоѵ отъсѣштн Супр. 89, 25 — 26. Орв. ІУ, стр. 828, 837 г . Ргіггиаиве Фрейз. есть стрсл. ирн^вдвъше. Іітегві, итегве^а (правильно итгві) едва-ли можно пробудить къ жизни 4 . 4. Прич. прош. дѣйств. 11. Наставка прич. прош. дѣйств. II есть лъ: ггкеі, паріяаі 5 . 1 Иначе говоря: гсігатзі можетъ равняться •■'н^дрдндьшн (*н^дрдндЧ, какъ іі(>нстмііііь ). 2с1гатШ значить разбудить. Пр. ред. 3 Допустить переходъ е въ г трудно. Проще всего видѣть въ дѣепри- частіяхъ на 8і им. над. жен. р. (срв. у Бусл. Ист. гр., стр. 107); оконча- ние і, не характерное для жен. р., легко могло сдѣлаться общимъ; понятно и предпочтете оказанное женской формѣ, которое могло начаться 'у пер- вичныхъ глаголовъ съ закрытымъ корнемъ, у коихъ муж. и сред. р. *гек, *рора(і и т. д. остались безо всякой наставки. I. Шмидтъ (2 і". V. 8.,' ХХТІ, 370) усматриваетъ въ дѣепричастіяхъ на ві (также на с вм. сі) дательные падежи согласнаго склоненія, но едва-ли онъ правъ. Др. ред. - 3 Не слѣдуетъ ли первый примѣръ и подобные ему считать ошибками противъ Староцерковнаго языка? Во второмъ же примѣрѣ можно видѣть согласованіе по смыслу: иъ^кедъше отъоііштіі=дл (онн, слоугы) къ^кедъше отьст.каѵгіі. Пр. ред. 4 М- тутъ, кажется, имѣлъ въ виду и оспариваетъ утвержденіе Лев- стика (Біе зіоѵепізсііе ЗргасЬе, 8. 53), что шлет (штші) можетъ употреб- ляться и склоняться какъ прилагательное: зігцса ргесі йезеіёті Іёй птег- 8е§а га а аёвіга пі рогпаіа. Пр. ред. 5 Кекеі, гёкіа, гёкіо; нарізаі, парізаіа, парізаіо. Пр. ред.