b000000203

— 437 — ВВСТИНА. Она всегда.... ГРДФЪ. Съ родни.... В-ЬСТИНА. Она со мною Дружна, и пишетъ мнѣ.... ГРАФЪ. Она съ моей сестрою Училась, и вчера..,. ЧВДНОВА. Помилуйте!... ГРАФЪ. Я вамъ.... ГРОМОВА. Уймитесь, Вчера,... СПОРКИНД . Что за шумъ? вьстинд. Клянусь!.... ГРАФЪ. Я самъ — я самъ вѣетинА, Нѣтъ.... ЧВАНОВА. Нѣтъ. . . . ГРАФЪ. Она.... СПОРКИНА. Помилуйте! ГРОМОВА . Тревога! ЧВАНОВД. Нѣтъ силъ! вѣстинд. Взбѣшусь! ЧВАНОВД. . Умру! ГРОМОВА. Побойтеся хоть Бога! ( ГРАФЪ. мІНѣтъ, въ этомъ ужъ меня никакъ не убѣдить! %]\\ истинѣ моей вамъ должно уступить; щ И именно, съ моей Фамиліей блестя- > щей |Она родня, родня — по линьи нисходя- щей! В'ЬОТИНА . Я съ ней, я съ ней, сударь, съ ре- бячества дружна; Меня ли увѣрять? я знать ее должна, И вѣрно ужъ ко мнѣ о купленномъ помѣстьѣ По почтѣ отъ нее получится извѣстье. СПОРКИНА . Нѣтъ силы! у меня кружится голова. Я даже бы могла.... но я не такова; Я споровъ не терплю, всегда ихъ убѣ- гаю, И для того и вамъ охотно уступаю. ЧВАНОВД. /Вотъ ловкость, вотъ вашъ умъ, вотъ ваша острота: Почтенной женщинѣ не дать разинуть рта! Да гдѣ жъ учтивость тутъ, тѣ милые разсказы? Хваленый человѣкъ! — и вотъ его про- казы! ОВАХИНД. Позвольте! дайте намъ перевести хоть духъ. Покойный Пустяковъ мой былъ ста- ринный другъ; Я знаю лучше всѣхъ, чѣмъ онъ себя прославилъ, И какъ онъ нажился и что женѣ оставилъ. ГРАФЪ. Божусь, божусь, божусь! я знаю весь ихъ родъ; Мнѣ всѣ они родня. Ихъ предокъ былъ Федотъ; Федотъ родилъ Оому, Ѳома роднлъ Ивана, Иванъ родилъ Кузьму, Кузьма родилъ Демьяна^ Демьянъ — у этого родился сынъ Борисъ; У этого Егоръ, у этого Денисъ; Денисъ родилъ Илью, Илья родилъ Сергѣя, Сергѣй родилъ Луку, Лука родилъ Андрея, Андрей (кашляетъ).

RkJQdWJsaXNoZXIy NTc0NDU4